Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державна підсумкова атестація 1-10.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.98 Mб
Скачать
    1. Умовні позначення зварних швів на кресленнях.

Конструктивні елементи зварних з'єднань і швів залежно від способу зварювання повинні відповідати стандартам:

– ГОСТ 5264-80 — ручне дугове зварювання;

– ГОСТ 11534-75 — ручне дугове зварювання під гострими і тупими кутами;

– ГОСТ 14771-76 — дугове зварювання в захисному газі;

– ГОСТ 8713-79 автоматичне та напівавтоматичне зварювання під флюсом.

Видимі шви на кресленнях зображують суцільними лініями, а невидимі — штриховими. Позначають шви ламаною лінією, яка складається з похилої ділянки і полички. Похила ділянка закінчується однобічною стрілкою, яка вказує місце розташування шва.

Наприклад, Р — ручне електродугове; А — автоматичне зварювання; П — напівавтоматичне; У — дугове у вуглекислому газі; Г — газове; Аф — автоматичне під флюсом; Кс — контактне стикове; Ш — електрошлакове. В умовному позначенні не вказують стандарт, якщо всі шви виконуються за одним стандартом, але роблять відповідні вказівки в примітках на кресленні.

Характеристика шва в умовному позначенні складається з таких елементів:

– позначення стандарту на типи й конструктивні елементи швів зварних з'єднань;

– буквено-цифрове умовне позначення швів;

– умовне позначення способу зварювання (інколи не вказується);

– знак катета шва та його розмір у міліметрах (тільки для з'єднань кутових, таврових і внапуск);

– довжина проварюваної ділянки (для переривчастого шва), крок (довжина непровареноі ділянки) і знак, яким позначається ланцюговий або шаховий шов;

– допоміжні знаки (табл. 2.1);

  • п означення шорсткості механічно-оброблюваної поверхні (ставлять у кінці умовного позначення або в таблиці швів;

  • н аведених на кресленні).

Для позначення виду зварювання і типу з'єднання використовують букви: Г — газове, С — стикове, К — кутове (У), Т- таврове, В — внапуск (Н). Цифри після букв вказують на мовний порядковий номер і форму розчищання кромок (букви в дужках -російське позначення відповідно стандарту).

    1. Класифікація різаків і правила їх користуванням.

РІЗАКИ ДЛЯ КИСНЕВОГО РІЗАННЯ (ГОСТ 5191-79Е)

Різаки призначені для змішування горючого газу з киснем, утворення підігрівального полум'я і подачі до розрізуваного металу струменя ріжучого кисню.

Різаки класифікуються:

— за родом горючого газу: для ацетилену, газів-замінників і для рідкого пального;

— за принципом змішування горючого газу і кисню: інжекторні та безінжекторні;

— за призначенням: універсальні й спеціальні;

— за видом різання: для роздільного, поверхневого, киснево-флюсового й для списового;

— за конструкцією: щілинні багатополуменеві з попереднім або внутрішньо-сопловим змішуванням газів.

Найчастіше застосовують універсальні різаки (табл. 14.1). До них висувають такі вимоги: здатність різати сталі товщиною від З до 300 мм у будь-якому напрямку; стійкість проти зворотних ударів; мала маса; зручність у користуванні.

Як і пальники, вони мають інжекторний пристрій, який забезпечує нормальну роботу при будь-якому тиску горючого газу. Інжек-

торний різак відрізняється від інжекторного пальника тим, що має окремий канал для подачі ріжучого кисню і спеціальну головку, яка складається з внутрішнього і зовнішнього змінних мундштуків.

Ацетилено-кисневий інжекторний різак (рис. 45) складається з двох основних частин — ствола і наконечника. Ствол складається з рукоятки 7 з ніпелями 5 і 6 для під'єднання кисневого й ацетиленового рукавів, корпусу 8 з регулювальними кисневим 4 і ацетиленовим 9 вентилями, інжектора 10, змішувальної камери 12, трубки 13, головки різака 1 із внутрішнім мундштуком 14 і зовнішнім 15, трубки ріжучого кисню 2 з вентилем 3. Ствол поєднується до корпусу 8 накидною гайкою 11.

Кисень з балона поступає в різак через ніпель 5 і в корпусі розходиться по двох каналах. Частина газу, проходячи через вентиль 4, направляється в інжектор 10. Виходячи з інжектора з великою швидкістю, струмінь кисню створює розрідження і підсмоктує ацетилен, який з киснем у камері 12 утворює горючу суміш. Ця суміш проходить через зазор між зовнішнім і внутрішнім мундштуками, згорає і утворює підігрівне полум'я.

Друга частина кисню через вентиль 3 поступає в трубку 2 і, виходячи через центральний канал внутрішнього мундштука 14, утворює струмінь ріжучого кисню.

Мундштук у процесі роботи швидко спрацьовується. Для одержання якісного різа необхідно підібрати правильні розміри мундштука і забезпечити чистоту його каналів (табл. 14.2).

Мундштуки бувають суцільні нерозбірні, багатосоплові і складові, що складаються з двох самостійних мундштуків. Вони мають кільцеву щілину для виходу горючої суміші, яка поступає через кільцевий зазор між внутрішнім і зовнішнім мундштуками. Центральним каналом внутрішнього мундштука подається ріжучий кисень.

Р ис. . Схема ацетилено-кисневого інжекторного різака:

1 — головка різака; 2 — киснева трубка; 3 — вентиль ріжучого кисню; 4 — кисневий вентиль; 5 — кисневий ніпель; 6 — ацетиленовий ніпель; 7 — рукоятка; 8 — корпус; 9 — ацетиленовий вентиль; 10 — інжектор; 11 — накидна гайка; 12 — змішувальна камера; 13 — трубка; 14 — внутрішній мундштук; 15 — зовнішній мундштук

 Витрати пропан-бутану визначають множенням витрат кисню підігрівного полум'я на коефіцієнт 0,55-0,6.

 Чистота кисню не менше 99,5%.

Машинні різаки використовуються для обладнання машин кисневого різання і конструктивно відрізняються формою головки, кількістю вентилів, габаритами та ін.

Для того, щоб погасити полум'я, в першу чергу перекривають вентиль горючого газу, а потім — кисневий.

Забрудненні канали мундштука прочищають мідною або алюмінієвою голкою.