ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Плани семінарських занять

з вибіркової дисципліни

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності Галузь знань: 0304 «Право» Спеціальність: 8.03040101 «Правознавство»

Курс І

Форма навчання Денна

РОЗГЛЯНУТО Протокол засідання кафедри господарського і цивільного права та процесу від ___________ № ____ Заст. завідувача кафедри к.ю.н. ____________ Н.В. Асєєва ________________ р. РОЗРОБЛЕНО викладач кафедри _____________ А.П. Вельгус

Семінарське заняття № 1.

Тема 2: Особливості укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

І. План заняття

1. Поняття і основні положення зовнішньоекономічних договорів.

2. Особливості деяких видів зовнішньоекономічних договорів.

3. Вживання правил ІНКОТЕРМС в зовнішньоекономічних договорах.

ІІ. Інструктивно-методичні матеріали

Зовнішньоекономічна діяльність опосередковується зовнішньоекономічними договорами. Згідно зі ст. 382 ГК суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, які заборонені законодавством України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про ЗЕД» зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єк­тів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов’язків у ЗЕД.

Ознаки зовнішньоекономічного договору

однією зі сторін зовнішньоекономічного договору є іноземний суб’єкт господарювання;

виконання договору пов’язано з перетинанням митного кордону держави певним майном або робочою силою.

^{Договори в зовнішньоекономічній діяльності можуть носити різні найменування: контракт, угода, власне договір. Проте, як показують міжнародна практика, найбільш часто використовується термін «контракт». Різні найменування ніякої юридичної ролі не грають, усі ці угоди є договорами.}

Свобода договору є одним із основних положень цивільного законодавства. Вона надає суб’єктам можливість самостійно вибирати контрагента, визначати зміст договору тощо. Сторони можуть укладати передбачені чинним законодавством договори, а також ті договори, які ним не передбачені, за умови, що вони прямо не заборонені законом. Сторони самостійно визначають умови зовнішньоекономічного договору, при цьому вони повинні враховувати вимоги закону щодо його істотних умов.

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), повинні бути здатні до укладення договору (контракту) відповідно до Закону України «Про ЗЕД» та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту).

Суб’єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо і у винятковій формі законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в простій письмовій формі, якщо інше не було передбачене міжнародним договором або законом, згода на обов’язковість якого дана Верховною Радою України.

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може витікати з доручення, статутних документів, договорів і інших підстав, що не суперечать Закону України «Про ЗЕД». Дії, що здійснюються за дорученням іноземного суб’єкта ЗЕД суб’єктом ЗЕД України, вважаються діями цього іноземного суб’єкта ЗЕД.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є (ст. 180 ГК України): його предмет; ціна, термін, або умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду чи умови, щодо яких за заявою хоча б одній із сторін необхідно досягти угоди.

Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) одній із сторін укласти договір й ухвалення пропозиції (акцепту) іншою стороною. За загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з моменту отримання особою, що направила пропозицію укласти договір, відповіді про ухвалення цієї пропозиції.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або керуючої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця його укладення. Угода, укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо були дотримані вимоги законів України.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого узгодження.

За відсутності узгодження між сторонами щодо права, яке повинне застосовуватися до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни, в якій заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона, що є:

продавцем – у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем – у договорі майнового найму;

ліцензіаром – у ліцензійному договорі про використання виняткових або аналогічних прав;

зберігачем – у договорі зберігання;

комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації);

замовником – у договорі доручення;

перевізником – у договорі перевезення;

експедитором – у договорі транспортно-експедиційного обслуговування;

страхувальником – у договорі страхування;

кредитором – у договорі кредитування;

дарувальником – у договорі дарування;

доручителем – у договорі доручення;

заставником – у договорі застави.

У світлі особливостей зовнішньоекономічної діяльності, коли її учасники відносяться до правових систем різних держав і коли вони не можуть детально знати законодавчі положення відповідної держави, а також за умов інтенсивного міжнародного економічного обороту, учасникам цієї діяльності необхідно в договори, що укладаються, включати докладні умови з метою встановлення взаємних прав і обов’язків, які могли б визначати і регулювати будь-які можливі дії і наслідки таких дій.

У випадку виникнення суперечки між сторонами, арбітражні органи звертаються, перш за все, до договору як до правового документа, що визначає їх права та обов’язки. І лише в тому випадку, якщо договір не визначає чітко права і обов’язки сторін, не містить докладних умов їх здійснення, арбітражні органи звертаються до законодавчих актів.

ІІІ. Контрольні завдання

Завдання 1

На основі вивчення законодавства України та міжнародного зробить висновок про обов’язковість застосування в Україні Правил ІНКОТЕРМС, Принципів УНІДРУА, Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу. Відповідь викладіть письмово з посиланням на відповідні статті нормативно-правових актів.

Завдання 2

Підготуйте таблицю «Відмінності зовнішньоекономічного комерційного договору від міжнародного договору»

Завдання 3

На основі аналізу Господарського й Цивільного кодексів вкажіть, у якій формі повинен укладатися зовнішньоекономічний договір (контракт). Які умови є істотними для зовнішньоекономічного договору (контракту)? Чи передбачають дані нормативно-правові акти особливості порядку укладання й виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Якщо так, то коротко вкажіть суть виявлених особливостей. Відповідь викладіть письмово з обов’язковим посиланням на відповідні статті нормативно-правових актів.

Завдання 4

На підставі аналізу Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Закону України «Про міжнародне приватне право» зробіть висновок щодо особливостей укладання, виконання та розірвання зовнішньоекономічних договорів. Відповідь викладіть письмово.

Завдання 5

Заповніть таблицю:

Вид договору	Сфера регулювання застосовного права (форма договору, укладання тощо)	Колізійний принцип (формула прикріплення), що використовується при рішенні питання про право, що застосовується	Примітки

Завдання 6

Вирішіть практичну задачу:

Одна зі сторін зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу «Продавець» (підприємство України) при укладанні контракту наполягала на тому, що сторони повинні самостійно обрати право, що буде застосовуватися до їх відносин. Але «Покупець» (німецька сторона) відмовився, посилаючись на те, що тільки суд при вирішенні суперечки за даним договором має право встановлювати право, що застосовується до правовідносин із зовнішньоекономічного договору.

Дайте правову оцінку ситуації. Підготуйте письмові відповіді на наступні питання:

1. Чи вповноваженні сторони зовнішньоекономічного контракту обирати право, що регулює їх правовідносини?

2. Який принцип передбачає таку можливість?

3. На яких стадіях сторони можуть робити вибір застосовного права (укладання, виконання, розірвання зовнішньоекономічного договору)?

4. Що виступає підставою для висновку про право, що застосовується?

5. У яких випадках вибір застосовного права повинен бути явно вираженим?

6. Чи можна змінити раніше обране право? Якщо так, то яким чином?

7. Якщо сторони зовнішньоекономічного контракту не обрали застосовне до їхніх правовідносин право, хто й у якому порядку здійснює цей вибір?

8. Визначте, відповідно до права якої держави, швидше за все, буде розглядатися суперечка з даного зовнішньоекономічного контракту?

Теми для рефератів:

1. Поняття й ознаки зовнішньоекономічного договору (контракту).

2. Право, що застосовується до зовнішньоекономічного контракту: поняття, порядок та методи визначення.

3. Принцип автономії волі сторін і порядок його застосування й закріплення в зовнішньоекономічному договорі (контракті).

4. Поняття й умови застосування колізійних принципів Lex venditoris, Lex loci solutionis, Lex societatis, Lex loci actus.

ІV. Методичні матеріали з питань самостійного опрацювання фахових джерел

З метою докладного вивчення теми «Особливості укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» рекомендовано проаналізувати навчальний та практичний матеріал, викладений у наступних джерелах:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18. – Ст. 144.

3. О внешнеэкономической деятельности: Закон Украины от 16 апреля 1991 // ведомости Верховного Совета УССР. – 1991. – № 29. – ст. 377.

4. О едином таможенном тарифе: Закон Украины от 5.02.1992 № 2097-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 45. – ст. 234.

5. О квотировании и лицензировании экспорта товаров (работ, услуг): Декрет Кабинета Министров Украины от 12.01.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 12. – ст. 109.

6. О мерах по упорядочению расчетов по договорам, заключаемым субъектами предпринимательской деятельности Украины: Указ Президента Украины от 04.10.1994 // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 154-155.

7. ІНКОТЕРМС-2000. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торговельної палати. Міжнародний договір від 1 січня 2000 р. – К.: Юстініан, 2002. – 608 с.

8. Конвенция для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок // Сборник комментированного законодательства. – Вып. 1 – К.: Юстиниан, 2002. – 608 с.

9. Конвенция о договоре международной перевозки грузов по дорогам (КДПГ) // Сборник комментированного законодательства. – Вып. 1. – К.: Юстиниан, 2002. – 608 с.

10. Митний кодекс України: Закон України від 11.07.2002 № 92-ІУ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – ст. 288.

11. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для студ. вузов / Л.Е. Стровский, С.К. Казанцев, Е.А. Паршина и др.  2-е изд.  М.: ЮНИТИ, 2001. – 824 с.

12. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник / В.В. Боков, А.В. Буренина, Т.А. Воронова и др.  М.: Междунар. отношения, 2001. – 543 с.

13. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.К. Галянтович, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424 с.

14. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

15. Основи господарського права України: Навч. посіб. / А.Я. Пилипенко, В.С. Щербина.  2-ге вид.  К.: МАУП, 1996.  268 с.

16. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. / О.П. Гребельник, О.О. Романовський.  К.: Деміур, 2003.  294 с.

17. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. для студ. вузів / В.І. Саллі, О.В. Трифонова, В.Я. Швець.  К.: Професіонал, 2003.  167 с.

18. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підруч. для вузів / О.П. Гребельник.  К.: Центр навч. л-ри, 2004.  384 с.