17. Історичні етапи становлення та розвитку вищої освіти в Україні

У 1998 році у м. Болоньї європейськими міністрами освіти була підписана спільна декларація про єдині засади розбудови системи вищої освіти у Європі. 

Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл.У зв’язку з проголошенням Україною про свій намір приєднатися до ЄС система вищої освіти потребує докорінного реформування.

Спроби надати загальноєвр. характеру вищій школі фактично розпочалися в 1957 р. з підписання Римської угоди. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференції міністрів освіти 1971 та 1976 років, у Маастріхтському договорі 1992 року. Наступні роки характеризувалися запровадженням різноманітних програм під егідою ЄС, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спільних підходів до вирішення транснац. проблем освіти. В 1997 р.під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна втч), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації. 

25 травня 1998 року було прийнято Спільну декларацію (Сорбонська декларація), якою і був започаткований Болонський процес. Сама Болонська конвенція була підписана 18-19 червня 1999 р. в м.Болонья. Таким чином, в 1999 р. до Болонського процесу були залучені 28 євр. країн.

Нині в Україні налічується 1003 вищих навчальних закладів, з яких понад 300 здійснюють освітню діяльність на університетському рівні. Щорічно до вищої школи на навчання вступають 408 000 осіб, що вдвічі більше ніж п’ять років тому. За кошти держави навчається 50 відсотків укр.студентів, інші – за рахунок власних коштів, кредитів тощо.Укр.професорсько-викладацький загал – це 78 тисяч викладачів, із яких 12 відсотків – професори.Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.

Із 1998 по 2004 рік у рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій на яких було сформульовано шість ключових принципів цього процесу:

1. Введення двоциклового навчання. 

2. Запровадження кредитної системи. 

3. Контроль якості освіти. 

4.Розширення мобільності. 

5.Забезпечення працевлаштування випускників. 

6.Забезпечення привабливості європейської системи освіти. 

18.Формування сучасної системими вищої освіти України. Загальна характеристика структури вищої освіти.

Структура ВО України побудована відповідно до стр-ри освіти розв. країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнар. організаціями. Але досвід інших країн ніколи не буває зайвим. Ступеневість ВО полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури ВО, її перший ступінь передбачає здобуття ВО освітньо-квалі-фікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова ВО); третій-"Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).

Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей

Термін навчання:

Молодший спеціаліст – на базі повної заг. серед. освіти – не більше 3 років; на базі базової заг. середн. освіти – не більше 4 років;

бакалавр – на базі повної заг. серед. освіти – не більше 4 років;

при наявності “молодшого спеціаліста” - 2-3 роки;

спеціаліст – на базі відпо-відної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціаль-ностей;

магістр -- на базі відповідної освітньо-професійної програ-ми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей; на базі відповідної освітньо-професійної програми підго-товки спеціаліста – не більше 1 року.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність ство-рення короткотермінових навчальних програм перепід-готовки й підвищення квалі-фікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати с-ма післядипломної освіти.

Сьогодні відбув. позитивні зміни у формуванні компле-ксної с-ми післядипломної освіти, як складової частини нац.освіти. Функціонує понад 500 держ. та недерж. Навча-льних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів після-дипломної освіти, підпо-рядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України. Поряд із цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закла-дів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через с-му післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-кваліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.