3.2. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням обємів експорта и імпорта. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні екс­порті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній за­лежності від практично одного імпор­тера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призна­чення, незважаючи на скрутний еконо­мічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у резуль­таті бартерних операцій, які ще ста­новлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сяга­ють 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а струк­турі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не зали­шають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної скла­дової не відповідає потребам стабі­лізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація тягне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокого кризи. Любе небажане коливання кон’юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства [9, 13].

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у 1999 р. -- 31%, у 2000 р. -- 20%, то торiк -- менше 10%. За пiдсумками 9 мiсяцiв 2002 р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі iмпорту -- 6,3% [9, 15].

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

• помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

• значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;

• низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;

• недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

• розрив традиційни виробничих та коопераційних зв’язків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;

• низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

• критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метоюіноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів відтичизняного експорту є також такі чинники : низька ефективність вробництва, висока енерго та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничх фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин та устаткування, невиправданне ввезення багатьох споживчих товарів, фактичнк відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Висновки

З вищенаведеного хотілося б зробити наступні висновки:

В сучасних умовах економічного розвитку України зовніш­ньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяль­ності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продук­ції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експор­ту не відповідають стану України у світогосподарських зв'язках. У країна, населення якої становить майже 1,5% населення світу, країна, яка має великий промисловий і природно-ресурсний потенціал, має невідповідно низьку частку у світовому експорті — 0,2%. Якщо у Канаді на душу населення експортується продукції на суму 5,6 тис. дол., Німеччині — 5,1, Франції — 4,1, Італії — 3,3, Японії — 3,2, Великобританії — 3,1, США — 2,0, Росії — 0,4, то в Україні — 0,2—0,3 тис дол.

Слід визнати, що процес адаптації зовнішньоеко­номічних зв'язків України до вимог світового ринку над­звичайно складний. Вирішальним буде докорінна струк­турна перебудова народного господарства. Структурні зміни у матеріальному виробництві, зокрема зростання обсягів продукції сільського господарства і переробних галузей АПК, збільшення випуску високотехнологічних наукомістких виробів, відіб'ються на структурі експорту, дозволять запропонувати на світові ринки товари ви­сокої якості, що відповідатимуть світовим стандартам. Це визначить місце України у міжнародному поділі праці.

Було б наївним вважати, що переваги інтеграції спрацьовують автоматично, і не бачити тих складних проблем, які виникають при переплетінні політичних і соціально-економічних інтересів. Інтеграція - складний і тривалий процес, що зачіпає національні інтереси різних країн, вимагає їхньої гармонізації, перемоги принципів міжнаціонального партнерства.

Як для всіх країн СНД, при входженні України до світового ринку виникають як позитивні, так і негативні наслідки. Безсумнівною перевагою стає доступність до світового економічного простору, до багатого світового досвіду вирішення ряду складних проблем економічного розвитку і готовність світового співтовариства допомог­ти засвоїти цей досвід.

Негативним наслідком стає те, що в умовах економіки, яка орієнтована головним чином на поставки сировини і товарів з низьким ступенем обробки можна попасти в глибоку залежність від іноземних капіталів і світового ринку, втратити економічний суверенітет.

На початку нового тисячоліття вимальовуються обри­си континентальної економічної інтернаціоналізації, яка включає три основних зони: американську, євро­пейську та азіатсько-тихоокеанську. Саме між ними розгортатиметься гостра конкуренція і перерозподіл сфер впливу.

Приєднання України до ВОТ може стати початком її принципово нової зовнішньоекономічної стратегії, орієнтованої на активне включення в інтеграційні процеси. Доречно підкреслити, що зараз в розвитку цієї організації розпочався якісно новий етап, коли попередні форми співробітництва все більше поступаються ефективнішим відповідно до сучасного рівня продуктивних сил.

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Гадаю, що в даній роботі мені вдалося розкрити вибрану тему.

Список використаної літератури

1. Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасно­му світі. — К.: Наукова думка, 1991.

2. Економічна теорія. Підручник. / За ред. Філіпченко А.С. – К., 2001.

3. Мочерний. Основи економічної теорії. – К., 2000.

4. Левшин Ф. М. Мировой рьшок: коньюнктура, цены й маркетинг. — М.: Международные отношения, 2001.

5. Лукінов І. Інтереси України в розвитку партнерських взаємовід­носин з країнами Центральної Азії та Кавказу // Економіка України. — 2001. — №5.

6. Международные зкономические отношения: проблеми й тенден-ции развития / Под ред. Н. А. Черкасова. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. — 176с.

7. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжна­родних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. — К.: Либідь, 1994.

8. Основи світогосподарських зв’язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и фак./ В. Н. Гринева, В. В. Мамонова, В. В. Парамонов ]: Під ред. В. Н. Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основи, 1998.

9. Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. — 2002. — №8.—С. 4—15.

10. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998.

11. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: «Знання», КОО, 1998.

12. Семінков С. Єдиний ринок Європейського Союзу: деякі аспекти податкової гармонізації // Економіка України. — 2002. — № 3.

13. Формування економічних відносин в умовах ринку / Збірник наукових праць під редакцією професора І.Д.Фаріона. – Тернопіль, 1998.

Додатки

Додаток А

Товарна структура зовнішньої торгівлі України в 2005 р. (в %)

Групи товарів	Експорт	Імпорт
Мінеральне паливо	5,6	44,8
Руди	3.8	6,9
Метали	32,3	4.3
Машини та устаткування	14,6	17,7
Продукція хімічної промисловості	14,4	9,8
Продукція сільського господарства	10,2	3,0
Продукція легкої промисловості	3.9 .	3,4
Деревина та папір	1.4	2,9
Інші товари	2,8	2.5

Додаток Б