• Дбаємо про розвиток мовленої особистості, намагаємося не уподібнювати зайняття з мови урокам.

• Ставимося до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до людей, що навколо та самої себе.

• Пам'ятаємо: слово - категорія індивідуальна, різні характеристики мовленнєвої діяльності притаманні дівчаткам та хлопчикам, "жуйками" та "млявчикам", розкутим та сором'язливим малюкам.

• Диференціюємо поняття "мова" та "мовлення"; надаємо пріоритет мовленнєвому розвитку дошкільнят, навчаємо їх висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження.

• Намагаємося не вказувати щоразу дитині на мовленнєві недоліки та вади, повсякчас виправляти недоречності або помилки: мова - не самоціль, а важливий засіб спілкування.

• Не орієнтуємося на активний словник як на основний показник мовленнєвого розвитку дошкільника. Пасивний словник може лишитися неоціненним, тоді як саме він є важливим показником особистісного ставлення вихованця.

• Розвиваємо мовленнєву особистість у широкому життєвому контексті.

• Не центруємося на проблемі "навчити читати", бо ж навчений не означає "розумніший" чи "щасливіший" за інших. Якщо дитина схильна до читання - вчимо її цього та радіємо разом з нею; не хоче - терпляче чекаємо, заохочуємо, запрошуємо, не вдаємося до примусу. Головне - розуміти, що навчаються читати усі, а от чи полюбить дитина читати, чи зможе винести для себе щось корисне з примусового читання?

• Сприяємо фізичному зростанню дошкільника

• Пов'язуємо фізичне не лише з розвитком м'язів, а й з предметно-практичною діяльністю дитини.

• Спокійно розглядаємо разом з дитиною людське тіло, повідомляємо елементарну інформацію про призначення різних його частин, органів.

• Говоримо дитині правду (адаптовану для віку) про зародження нового життя, призначення статевих органів, про взаємини чоловіка та жінки, навчаємо диференціювати статеву належність людини.

• Навчаємо малюка орієнтуватись в основних ознаках здоров'я та хвороби, самостійно виявляти їх, повідомляти дорослому про нездужання та незлагоду.

• Вчимо орієнтуватися в безпечному-небезпечному, корисному-шкідливому, для життя і здоров'я; обігруємо непрості життєві ситуації, пропонуємо дитині апробувати елементарні способи виходу з них.

• Виховуємо основні фізичні якості: вправніcть, витривалість, доступні вікові силу та швидкість, схильність до рухової активності.

• Підтримуємо інтерес дитини до здорового способу життя, виробляємо в неї звички протистояти нездоровим впливам.

• Привчаємо розуміти значення міцного здоров'я, виховуємо бажання берегти, підтримувати, доступними способами поліпшувати його.

Дитина починає обманювати. Що робити?!

Перш за все, давайте спробуємо з’ясувати причини і типи дитячої брехні. Лицемірну брехню малюки, безумовно, переймають від дорослих. Ми самі показуємо їм приклади такої брехні, позаочі лаючи когось, а на наступний день мило посміхаючись цій же людині. Дитина, як губка, вбирає лицемірство, і одного разу ви можете почути фальшиве: «мамо, ти сьогодні така гарна ... давай купимо цю ляльку». Не дуже приємна ситуація, вплинути на яку можна лише особистим прикладом і спокійною розмовою з роз'ясненням, що подібна брехня для вас неприйнятна і навіть образлива. Однак не варто драматизувати ситуацію - іноді можна разом посміятися над маленьким хитруном. Подібна до лицемірства брехня-маніпуляція. З нею ви можете зіткнутися досить рано. Навіть найменші дітлахи усвідомлюють, що фальшивий плач дозволить їм отримати більше уваги або матеріальне заохочення від батьків. Тут варто бути послідовними і руйнувати такі маніпуляції в зародку. Спокійно і доброзичливо поясніть малятку, що така поведінка не допоможе йому досягти бажаного. Однак подібна брехня може бути сигналом того, що дитині не вистачає спілкування з вами. За можливості виділяйте більше часу для спільних забавок та прогулянок. Ч асто ми самі змушуємо дітей брехати, лаючи і караючи їх за кожен огріх або надмірно засмучуючись будь-якою їх проблемою чи невдачею. В даному випадку вони змушені вдаватися до брехні зі страху або брехні заради порятунку. Остання є проявом гуманності малюків, які просто не хочуть вас засмучувати. Припиніть гостро реагувати на падіння, хворий живіт та інше, попросіть дитину завжди говорити вам правду, не боячись вашого засмучення. Іноді брехнею заради спасіння прикриваються більш ниці мотиви, такі як небажання брати на себе відповідальність за свої вчинки, егоїзм і т.д.

Брехня зі страху «лікується» тільки вашою спокійною реакцією на провини дитини. Це не означає, що потрібно скасувати покарання. Стримуйте себе, уникайте криків, образ, рукоприкладства, сарказму та всього, що лякає дитину. Дайте дитині можливість пояснити свою поведінку, розкажіть, що ви більше засмучені саме фактом обману, спробуйте разом знайти вихід з важкої ситуації. Якщо малюк вперто стоїть на своєму, не розлючуйтесь. Спокійно дайте зрозуміти, що вам все відомо. Іноді можна відмовитися від покарання чи пом'якшити його заради майбутньої взаємної довіри. Брехня-фантазія, як правило, зустрічається у малюків від 3 до 6 років. Вони можуть нафантазувати цілі казкові історії про неіснуючих друзів і літаючих слонів. Таким чином діти прикрашають навколишню сіру дійсність і перетворюють її у світ казки. Це до певної міри гра, яка говорить про те, що ваш малюк добре розвинений, у нього багата фантазія і хороші творчі здібності. Уважно слухайте фантазії вашої дитини. Якщо сюжет видався вам агресивним або неприємним, можливо це наслідок якихось психологічних проблем. В даному випадку може знадобитися допомога фахівця. Брехня-фантазія не вимагає каральних заходів. Дайте малюкові зрозуміти, що приймаєте його гру, візьміть участь у творенні нової казки. Можна скерувати її у конструктивно-розвиваюче русло, наприклад, разом знайти на карті, де насправді живе слон, якого дитина «бачила» надворі. Якщо «слон» розбив горнятко, не карайте малюка за брехню і провину. Просто не приховуйте того, що ви засмутилися, скажіть, що речі іноді б'ються, але потрібно бути акуратним і разом приберіть друзки. Найголовніше - пам'ятайте про презумпцію невинності. Адже набагато гірше покарати малюка, коли він не винен, ніж «пробачити» йому якусь провину.