
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології
- •Методичні вказівки до засвоєння практичних навичок з діагностики та лікування інфекційних хвороб
- •Для лікарів, лікарів-інтернів, студентів старших курсів вищих медичних закладів освіти ііі-іv рівнів акредитації
- •Проведення алергічних проб
- •Шкірна алергічна проба з алергеном токсоплазми (для діагностики токсоплазмозу)
- •Шкірна алергічна проба з туберкуліном (при туберкульозі)
- •Шкірна алергічна проба з тулярином (при туляремії)
- •Шкірна алергічна проба з антраксином (при сибірці)
- •Методика введення лікувальних сироваток
- •Забір крові на гемокультуру
- •Забір крові на стерильність
- •Забір крові для серологічних досліджень
- •Забір крові для біохімічного дослідження
- •Дослідження крові на малярійний плазмодій
- •Забір матеріалу (сеча, випорожнення, жовч) для бактеріологічного дослідження
- •Забір матеріалу для дослідження на віруси
- •Люмбальна пункція
- •Промивання шлунка
- •Фракційне дуоденальне зондування
- •Промивання кишечника
- •Катетеризація сечового міхура
- •Визначення жовчних пігментів у сечі (проба розіна)
- •Ректороманоскопія
- •Овоскопія калу
- •Швидкі лабораторні тести для експрес-діагностики інфекційних хвороб
- •3 Краплі сироватки або плазми додати у кожну лунку
- •Методика визначення групи крові
- •Методика Визначення резус-фактора
- •Показання до госпіталізації хворих у стаціонар
- •Непрямий (закритий) масаж серця Показання:
- •Протипоказання:
- •Техніка проведення:
- •Критерії ефективності.
- •Ускладнення.
- •Інтубація трахеї
- •Штучна вентиляція легень
- •1. Закидання голови
- •Ускладнення та їх усунення
- •Вентиляція приладом “маска-мішок”
- •Пункція плевральної порожнини
- •Пункція бубонУ
- •Список літератури
Фракційне дуоденальне зондування
Мета: діагностика дискінезій та запалення жовчних шляхів, забір жовчі для бактеріологічного та паразитологічного дослідження.
Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри. Обов`язковою умовою фракційного дуоденального зондування є одночасне відсмоктування шлункового вмісту, що можливо при використанні двоканального гастродуоденального зонда. Крім останнього, необхідні штатив з пробірками, мірна пробірка, стерильні пробірки, шприц, 25 % розчин сульфату магнію або 40 % розчин глюкози, спиртівка, предметні скельця та мікроскоп.
Методика: зондування проводиться натщесерце. Довжину відрізка зонда, що вводять, визначають індивідуально, вимірюючи відстань від різців до пупка, до якої додають 15-17 см, щоб олива досягнула 12-палої кишки. Хворого садять на кушетку, ледь закинувши голову назад, і просять відкрити рота. Олива зонда вкладається на корінь язика і хворого просять ковтати. Під час ковтання зонд просовують у стравохід, а потім у шлунок на відстань близько 40 см від кінця оливи.
Після цього хворого вкладають на правий бік, під який підкладають високий валик або подушку, щоб олива в силу своєї ваги просувалась у 12-палу кишку. Вільний кінець зонда опускають в одну із пробірок штатива, який ставиться в узголів`ї хворого. В положенні лежачи хворий продовжує сам заковтувати зонд до потрібної відмітки. Як правило через воротар шлунка олива проходить через 2 год. Для пришвидшення її просування можна запропонувати хворому походити 20-30 хв, повільно ковтаючи зонд.
Дуоденальний вміст кожні 5 хв збирають в окремі пробірки. У здорових людей після введення зонда відкривається сфінктер Одді і виливається 15-20 мл світло-жовтої жовчі (порція А), яка є сумішшю жовчі та секрету підшлункової залози з кишковим соком. Ця перша, так звана холедохова фаза, в нормі триває 10-15 хв. Протягом наступних 3-6 хв (2 фаза) сфінктер Одді скорочений – жовч не виділяється. 3-тя фаза, власне холедохова, починається через 5-7 хв після введення хімічного подразника (25 % розчину магнію сульфата або 40 % розчину глюкози) і закінчується відкриттям сфінкера Люткенса-Мартинова; за 2-5 хв виділяється 3-5 мл світло-жовтої жовчі (порція А1). Міхурна фаза відповідає випорожненню жовчного міхура на хімічний подразник. У здорових людей вона характеризується виділенням протягом 20-30 хв 30-50 мл жовчі (порція В) темно-жовтого або коричневого кольору. 5-та фаза настає після розслаблення дистальної частини загальної печінкової протоки (сфінктера Мірицці). Протягом 10-20 хв можна отримати 10-30 мл світло-жовтої жовчі (порція С) з печінкових протоків. Обов΄язково проводять забір кожної порції жовчі для бактеріологічного дослідження у стерильні пробірки.
Мал. 8 - Техніка проведення дуоденального зондування
Промивання кишечника
Показання: ботулізм, гострі кишкові інфекції, кишкова непрохідність, виведення газів та промивання нижньої частини товстого кишечника.
Мета: звільнення кишки від токсинів, калових мас, газів, підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій, хірургічних втручань, механічне усунення непрохідності в нижній частині товстого кишечника, стимуляція перистальтики кишечника.
Оснащення: лійка об’ємом 0,5 л, гумова трубка довжиною 1,5 метра, 10-12 л води при температурі 38 оС, кухоль, клейонка, відро або миска.
Методика: покласти хворого на лівий бік з приведеними до живота ногами, під сідниці підкласти клейонку. Біля ліжка поставити миску або відро для зливання води. Кінець трубки змазати вазеліном і ввести легкими обертальними рухами у пряму кишку на глибину 20-30 см. На вільний кінець трубки надіти лійку і встановити її нижче рівня сідниць хворого у нахиленому положенні. Наливаючи воду в лійку, поступово піднімати її до 0,5 м над тілом хворого. Коли вода дійде до горла лійки, лійку опустити і чекати , коли вона наповниться вмістом кишечника. Випорожнити лійку, і як тільки рідина перестане витікати, знову наповнити водою і повторити процедуру до витікання чистої води. Необхідно контролювати кількість введеної і виведеної рідини. Після закінчення процедури лійку зняти, вимити і прокип’ятити. Трубку в прямій кишці залишити на 10 – 20 хвилин, опустивши нижній кінець у відро для стікання рідини і відходження газів. Витягнути трубку, промити в проточній воді з милом та прокип’ятити.
Мал. 9 - Промивання кишечника та необхідне приладдя