Люмбальна пункція

Мета: з діагностичною та лікувальною метою при менінгітах (різної етіології), призначенні антикоагулянтної терапії хворим з інсультом, субарахноїдальних крововиливах, епілептичному статусі.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, шприц, мала голка для анестезії шкіри, пункційна голка з мандреном, скляна трубка з канюлею, зажимом, розчин новокаїну, спирт, йод, стерильні серветки, пробірки.

Методика: пункція проводиться в лежачому положенні на боці із зігнутими в колінах та підібганими до живота ногами, нахиленою вперед головою. Пункцію проводять між остистими відростками третього та четвертого або п’ятого поперекових хребців. Орієнтиром для місця пункції є лінія, яка з’єднує гребінці клубових кісток і відповідає остистому відростку четвертого поперекового хребця. Ділянку пункції обробляють розчином йоду, а потім спиртом.

Для знеболення застосовують хлоретил або інфільтрують місце проколу розчином новокаїну. Голка для люмбальної пункції повинна мати довжину 9-12 см та добре підібраний мандрен. Вона вводиться між остистими відростками по середній лінії за ходом хребта, кут між голкою та поверхнею шкіри 75-80 ˚. Введення голки триває до подолання опору зв’язок і твердої мозкової оболонки, після чого виникає відчуття «провалювання». Після цього можна обережно дістати мандрен. Зазвичай з голки з`являється цереброспинальна рідина.

Мал. 6 - Техніка проведення люмбальної пункції

У разі її відсутності мандрен потрібно вставити назад, а голку обережно просунути вперед або назад, після чого мандрен знову витягти. За невдачі пункцію повторюють. Для дослідження не рекомендується брати більше 1-2 мл цереброспинальної рідини (обов`язково для бактеріологічного, вірусологічного, клінічного та біохімічного дослідження ліквора). Після пункції місце проколювання обробляється розчином йоду і накладається стерильна наклейка.

Промивання шлунка

Мета: промивання шлунка з лікувально-діагностичною метою показано при харчових токсикоінфекціях, харчовому отруєнні, отруєнні медикаментами або хімічними речовинами, при пілоростенозі, хімічних опіках.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, шлунковий зонд, перехідник з діаметром в 1 см та 4-5 см довжиною, гумова трубка довжиною 1 м, скляна чи пластикова лійка, яка має ємність 0,5 л, клейончасті фартухи, розчин для промивання (вода, 2 % розчин харчової соди, 3 % розчин борної, оцтової, лимонної кислот), 5-10 % розчин новокаїну або 2 % розчин дикаїну, стерильні баночки.

Методика: процедуру виконує лікар за допомогою медичної сестри. При задовільному стані хворого його садять на стілець, притуляючи до спинки стільця спиною. Голова повинна бути злегка нахилена вперед. Перед промиванням ротову порожнину хворого очищують від слизу та блювотиння, знімають зубні протези, послаблюють тісний одяг. Зонд, добре змащений вазеліном або соняшниковою олією, вводиться по задній поверхні глотки. Потрібно переконатися, що зонд потрапив у шлунок, а не в трахею (при правильному введенні хворий дихає вільно, немає кашлю, в лійці з`являється вміст шлунка). Хворого необхідно попередити, що зонд не можна стискати зубами. В лійку повільно вливають до 0,5 л чистої води кімнатної температури і піднімають її так, щоб вода потрапила в шлунок. Коли рівень води досягає шийки лійки, її опускають нижче рівня шлунка і перевертають, забираючи при цьому порцію промивної води для бактеріологічного, клінічного та біологічного досліджень.

Процедуру повторюють, але вже з додаванням лікувальних препаратів. Якщо після опускання лійки рідина назад не витікає, напевно зонд забитий щільним шлунковим вмістом. Для відновлення його прохідності необхідно промити зонд за допомогою шприца Жане. Промивання продовжують до одержання чистих промивних вод.

А

В

Мал. 7 - Введення товстого зонда (А) та промивання шлунка (В)