Забір матеріалу для дослідження на віруси

Мета: виявлення збудника в різному матеріалі, взятому від хворого для підтвердження діагнозу інфекційного захворювання.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, стерильний посуд для взяття матеріалу, ватно-марлеві тампони, посуд із живильними середовищами, спиртівка, термоси з льодом, чашки Петрі.

Методика: матеріал для дослідження повинен бути отриманий у найбільш ранні терміни в гострому періоді захворювання. Щоб проби не підсушувалися при транспортуванні, їх занурюють у середовище, яке містить буферний розчин, специфічний для кожного віруса, білок як захисний фактор та антибіотики. Середовище готують заздалегідь та зберігають у пробірках по 2 мл у холодильнику.

При респіраторних інфекціях для виявлення вірусів досліджують мазки із носа та глотки, носоглоткові змиви, харкотиння, кров, спинномозкову рідину. В разі смерті хворого досліджують секційний матеріал з легенів, трахеї та бронхів.

Для виявлення вірусу грипу мазок зі слизової оболонки носа та задньої стінки глотки беруть сухим ватно-марлевим тампоном, не торкаючись язика, та занурюють його в пробірку, яка містить 2 мл фізіологічного розчину NaCl та 1 % бичачої сироватки.

При підозрі на респіраторно-синцитіальну інфекцію матеріал беруть тампоном із носа і зіва та переносять у пробірку з розчином ХЕНКСА, який містить 0,5 % розчин желатину або 5 % розчин підігрітої курячої сироватки. Важливо, щоб середовище, яке використовується для забору матеріалу, мало нейтральну рН та антибіотики із розрахунку 400 ОД/мл пеніциліну і 200 ОД/мл стрептоміцину. Матеріали від хворих доставляють у термосі з льодом. Тампони ретельно прополіскують у середовищі транспортування, віджимають та видаляють; змиви центрифугують при 2000 об/хв 5-10 хв. Надосадову рідину використовують для зараження курячих ембріонів та культури клітин, із осаду виготовляють препарати для імунофлюоресцентного дослідження.

А

В

Мал. 5 - Забір матеріалу з ротоглотки (А) та носа (В)

Кров для серологічного дослідження беруть у гострий період захворювання на 1-2-й день або через 2-3 тижні після початку захворювання сухим стерильним шприцом у кількості 5 мл. Після відділення сироватки її відсмоктують, звільняють від еритроцитів та зберігають у закритих ампулах на холоді, краще в замороженому вигляді (при t - 10-20 ˚С).

Спинномозкову рідину беруть шляхом люмбальної пункції, центрифугують та обробляють як носоглоткові змиви.

Шматочки органів (легені, трахея, бронхи) трупів отримують під час секції стерильно та в чашках Петрі доставляють у лабораторію. Тканини відмивають від крові, подрібнюють та готують 10 % суспензію у фізіологічному розчині. Центрифугують 10-15 хв при 3000 об/хв. До надосадової рідини додають антибіотики та після 30-60 хвилин контакту при кімнатній температурі використовують для зараження курячих ембріонів або культури клітин. Зберігати суспензії можна у замороженому стані при температурі - 20 ˚С. На пробірку або чашку з матеріалом наклеюють етикетку із зазначеними прізвищем, іменем, по батькові хворого, дати забору матеріалу, також повинна бути коротка виписка із історії хвороби з діагнозом. Матеріал, який надійшов до лабораторії, реєструється та зберігається в холодильнику при 4˚ С або в замороженому стані при 20 ˚С нижче нуля.