Ускладнення та їх усунення

• Нудота або блювання. Поверніть голову набік і проведіть аспірацію при збільшенні обструкції дихальних шляхів через неправильне розміщення повітроводу. Викладіть повітровід та введіть його знову, якщо в цьому буде необхідність.

Вентиляція приладом “маска-мішок”

Показання:

1. Відсутність або неадекватність спонтанної вентиляції.

2. Преоксигенація перед запланованою інтубацією.

3. Короткочасна оксигенація при зворотних порушеннях дихання.

Протипоказання:

1. Діафрагмальна грижа.

2. Підозра на активну або пасивну регургітацію.

3. Неможливість проведення маніпуляцій на голові та шиї.

4. Трахеостравохідна нориця.

5. Ушкодження трахеї.

6. Травми і переломи лицевих кісток.

7. Серйозні ушкодження шкірного покриву.

8. Повний шлунок (відносне протипоказання).

Анестезія: не потрібна.

Оснащення:

1. Маска необхідного розміру.

2. Дихальний або реанімаційний (Амбу) мішок.

3. Кисень.

4. Електровідсмоктувач.

Положення хворого: на спині, голова в анатомічній “винюхуючій” позі.

Техніка:

1. Уведіть повітровід через рот або ніс.

2. Візміть маску в ліву руку, великим і вказівним пальцем затисніть маску навколо комірця, тіло маски візьміть у ліву долоню.

3. Нахиліть вузьку частину маски до спинки носа, уникаючи натиснення на очі.

4. Покладіть маску на обличчя так, щоб нижня частина маски лягла на альвеолярний гребінь.

5. Герметично притисніть маску до обличчя, одночасно підтягуючи нижню щелепу зігнутим пальцем лівої руки вгору до маски, злегка нахиляючи маску вправо.

6. Виконуйте дихальні рухи, що чергуються, стискаючи мішок правою рукою.

7. Якщо в хворого збережене спонтанне дихання, виконуйте рухи мішком синхронно з диханням пацієнта.

8. Якщо в пацієнта має місце тахіпное, чергуйте допоміжну вентиляцію зі спонтанним диханням.

Nota bene!

1. У хворих з браком зубів для того, щоб маска герметично прилягала до обличчя, за щоки можуть бути закладені марлеві тампони. Але цей прийом не повинен призводити до посилення обструкції дихальних шляхів. За наявності обструкції негайно витягніть тампони.

2. Якщо поодинці підтримувати дихання за допомогою системи “маска-мішок” важко утримувати двома руками, притискаючи її до обличчя, у той час як помічник буде стискати мішок.

Ускладнення та їх усунення:

• Гостре розширення шлунка повітрям вимагає введення назогастрального зонда для декомпресії.

• Блювання. Поверніть голову набік і проведіть аспірацію при збільшенні обструкції дихальних шляхів через неправильне розміщення повітроводу. Викладіть повітровід та введіть його знову, якщо в цьому буде необхідність.

Методика проведення ЕКГ

Мета: визначення стану функцій серця – автоматизму, провідності, збудливості; встановлення точної локалізації вогнища ішемії, рівня ураження нервової системи серця.

Показання: порушення ритму серцевої діяльності, ураження міокарда інфекційної та токсичної природи, порушення коронарного кровообігу.

Оснащення: електрокардіограф, електроди, спирт, тканинні прокладки.

Методика: запис ЕКГ проводиться в положенні лежачи на спині. На внутрішню поверхню гомілок та передпліч у нижній їх третині та на грудну клітку встановлюють один або декілька (при багатоканальному записі) грудних електродів, використовуючи грушу-присоску (мал. 19).

Для покращання якості ЕКГ шкіру попередньо потрібно обезжирити спиртом у місцях накладання електродів. До кожного електрода, встановленого на кінцівках чи на поверхні грудної клітки, приєднують провід, який іде від електрокардіографа і маркований певним кольором: права рука – червоний колір, ліва рука – жовтий, ліва нога – зелений, права

Мал. 19 - Розміщення електрокардіографічних електродів на кінцівках і грудній клітці

нога (заземлення пацієнта) – чорний та грудний електрод – білого кольору. За наявності 6-канального електрокардіографа, який дозволяє одночасно реєструвати ЕКГ відразу в 6-ти грудних відведеннях, до активного електрода V1 (у 4 міжребер’ї по правому краю грудини) під’єднують провід, який має червоний колір, до V2 (4 міжребер’я по лівому краю грудини) – жовтий, V3 (між V2-V4) – зелений, V4 (5 міжребер’я по лівій серединно-ключичній лінії) – коричневий, V5 (у 5 міжребер’ї по лівій передній пахвовій лінії) – чорний, V6 (у 5 міжребер’ї по лівій середній пахвовій лінії) – синій чи фіолетовий. Перед тим як почати запис ЕКГ, на всіх каналах електрокардіографа необхідно встановити однакове підсилення електричного сигналу (1 mV = 10 мм – стандартна калібрувальна напруга). ЕКГ записують при спокійному диханні, спочатку в стандартних відведеннях (I, II, III) (мал. 20), а потім у підсилених відведеннях від правої руки (aVR), лівої руки (aVL), лівої ноги (aVF) (мал. 21) та грудних відведеннях (V1 – V6) (мал. 22).

I відведення II відведення III відведення

Мал. 20 - Формування трьох стандартних електрокардіографічних відведень від кінцівок

Об’єднаний електрод

aVR aVL aVF

Мал. 21 - Формування трьох посилених однополюсних відведень від кінцівок

У кожному відведенні записують не менше 4-х серцевих циклів (PQRST). ЕКГ реєструють, як правило, при швидкості руху паперу 50 мм/с. Потім на стрічці записують прізвище, ім’я, по батькові хворого, його вік, дату та час дослідження, № історії хвороби.

Мал. 22 - Розміщення шести електродів грудних відведень на поверхні грудної клітки