Штучна вентиляція легень

Мета: відновлення прохідності дихальних шляхів пацієнта, підтримка життєдіяльності в екстремальних умовах.

Мануальні прийоми відновлення прохідності дихальних шляхів:

1. Закидання голови

Механізм цієї найпростішої маніпуляції зводиться до того, що при закиданні голови піднімається корінь язика над задньою стінкою горла завдяки функції зв’язкового апарату ротогорла.

Показання:

1. Перша допомога при загрожуючому порушенні прохідності дихальних шляхів.

2. Полегшення вдиху в хворих, які знаходяться під дією лікарських засобів, що пригнічують ЦНС.

3. Зменшення обструкції дихальних шляхів м’якими тканинами (западання язика).

Протипоказання до закидання голови:

1. Підозра на ушкодження шийного відділу хребта.

2. Синдром Дауна (в зв’язку з осифікацією та неповним зміщенням шийних хребців С1-С2).

3. Зрощення тіл шийних хребців.

4. Патологія шийного відділу хребта (анкілозивний спондилоартрит).

Анестезія не потрібна.

Положення хворого: лежачи на спині.

Техніка виконання прийому:

1. За наявності зазначених вище протипоказань застосовуйте лише методику виведення нижньої щелепи.

2. Підвести під шию потерпілого руку, однойменну стороні розташування реаніматора щодо тіла потерпілого.

3. Інша рука кладеться на чоло так, щоб ребро долоні знаходилося на початку волосистої частини голови.

4. Роблять одноразовий рух рук, що закидає голову назад в атлантоокципітальному суглобі (С1), залишаючи рот закритим; голова залишається в нейтральній позиції.

5. Підняти підборіддя, сприяючи підйому і руху вперед під’язикової кістки горла.

Note bene! Не слід повертати голову набік і різко її закидати. Досить помірного розгинання шийного відділу хребта.

Мал. 17 - Мануальні прийоми відновлення прохідності дихальних шляхів

Етапи забезпечення прохідності дихальних шляхів

Потрійний прийом:

1 - великі пальці натискають на підборіддя, зсувають щелепу вниз;

2 - три пальці знаходяться в кутах щелепи та висувають її вперед;

3 - перегинання голови збільшує прохідність дихальних шляхів.

Виведення нижньої щелепи

Механізм цієї маніпуляції доповнює механізм закидання голови, що полегшує і поліпшує підведення кореня над задньою стінкою горла за рахунок зв’язкового апарату ротогорла.

Показання: ті самі.

Протипоказання: патологія щелепно-лицевих суглобів (анкілоз).

Анестезія: не потрібна.

Оснащення: не потрібне.

Положення хворого :лежачи на спині.

Техніка:

1. Злегка відкрити рота, обережно натиснути на підборіддя великими пальцями.

2. Стиснути нижню щелепу пальцями і підвести її вгору: нижні зуби при цьому повинні бути нарівні з верхніми зубами.

3. Переважно використовувати бімануальний метод: при зменшенні зусилля еластична сила капсули нижньощелепного суглоба та жувального м’яза підтягне нижню щелепу назад до суглоба.

Ускладнення та їх усунення: при виконанні мануальних прийомів у дітей віком до 5 років шийний відділ хребта може вигнутися вгору, штовхаючи задню стінку горла вперед до язика та надгортанника при цьому обструкція може збільшитися, тому в дітей краща прохідність дихальних шляхів забезпечується при нейтральному положенні голови.

Примітка:

Оптимальною методикою відновлення прохідності дихальних шляхів є “потрійний” прийом П Сафара, який складається з одномиттєво виконаних закидання голови, виведення нижньої щелепи та відкривання рота.

Техніка:

1. Реаніматор стає збоку голови постраждалого (хворого).

2. Реаніматор розміщує свої руки так, щоб 3, 4, 5 пальці знаходилися під кутами нижньої щелепи з однойменних боків, а ребра долонь - у початку волосистої частини голови на скронях.

3. Вказівні пальці розміщують під нижньою губою, а великі пальці - над верхньою.

4. Одночасно з підведенням нижньої щелепи робиться помірне закидання голови і відкривання рота.

Примітка:

Після виконання “потрійного” прийому необхідно очистити порожнину рота від сторонніх тіл, слизу, блювотиння. Якщо немає апаратури для очищення порожнини рота і ротоглотки, це можна зробити пальцем, обгорненим марлею чи бинтом. Мокротиння, що звичайно накопичується в ретрофарингеальному просторі, легко видалити відсмоктувачем, провівши катетер до ротоглотки через рот або ніс. Можна використовувати й звичайну гумову грушу.

Штучне дихання методом рот у рот

Показання:

1 Відсутність або неадекватність спонтанної вентиляції легень.

Оснащення:

• спирт медичний,

• марлева салфетка.

Техніка:

• одну руку кладуть на лоб хворого, вказівним і великим пальцями цієї самої руки затискають ніс.

• другу руку розміщують по задній поверхні шиї, підтримуючи таким методом провідність дихальних шляхів не тільки на вдихові, але і на момент видиху.

• губами щільно обхвачують рот хворого і роблять два глибоких видихи.

Уведення повітря через рот

Показання:

1. Тривала або часткова обтурація верхніх дихальних шляхів.

2. Стискання щелеп у хворих у непритомному стані або в інтубованих пацієнтів.

3. Необхідність аспірації з ротоглотки.

Протипоказання:

1 Переломи щелепи чи зубів.

2 Наявність в анамнезі або гострий епізод бронхоспазму.

Анестезія: місцеве зрошення 10 % розчином лідокаїну для пригнічення блювотного рефлексу.

Оснащення:

1. Пластмасовий або обладнаний м’яким кінцем повітровід.

2. Шпатель.

3. Електровідсмоктувач.

Техніка:

1. Відкрити рот хворого, надавити шпателем на основу язика, вивести язик вперед з ротоглотки.

2. Уведіть повітровід до рота ввігнутим боком до підборіддя так, щоб дистальний кінчик його був спрямований, але не сягав задньої стінки ротоглотки.

3. Фланець повітроводу повинен на 1-2 см висуватися через різці.

4. Застосувати прийом виведення нижньої щелепи, що забезпечує підйом язика від стінки горла.

Мал. 18 - Проведення штучного дихання

5. Натиснути на повітровід та просуньте його на 2 см до рота так, щоб його вигин ліг на основу язика.

6. Як варіант повітровід можна ввести випуклим боком до піднебіння.

7. Після того як його кінець досягне основи язика (в цьому разі шпатель не використовують); поверніть повітровід на 180 ⁰ і далі просуньте по язику. Цей метод не рекомендується, якщо в пацієнта є хиткі зуби або травма порожнини рота, тому що поворот повітроводу може викликати посилення кровотечі.