Критерії ефективності.

Масаж ефективний, якщо при натисканні:

– відчувається пульсова хвиля на сонній і стегновій артеріях, а іноді і на променевій артерії;

– на ЕКГ спостерігають ритмічні спотворені шлуночкові комплекси;

– 1 зіниці звужуються;

– змінюється забарвлення шкіри (зменшуються блідість, сірість, ціаноз);

- артеріальний тиск підвищується до 60-70 мм рт. ст.;

– іноді з’являються самостійні рухи.

Мал. 15 - Положення хворого під час проведення непрямого масажу серця та штучного дихання

Масаж серця здійснюють або до досягнення ефекту (відновлення ефективного кровотоку) або до появи ознак смерті мозку (25-30 хвилин).

Ускладнення.

За неправильної техніки масажу можливі:

– перелом ребер, грудини, мечоподібного відростка;

– ушкодження легень, печінки, шлунка, серця, плеври;

- тромбоз легеневої та мозкових артерій.

Для уникнення ускладнень необхідно стежити за співвідношенням сили тиску реаніматора і пружності грудної стінки потерпілого.

Інтубація трахеї

Мета: забезпечення штучної вентиляції легень.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, спирт, інтубаційна трубка, ларингоскоп, анестезіологічні щипці.

Методика: інтубація трахеї виконується через рот (оротрахеальна) або через ніс (назотрахеальна) за допомогою ларингоскопа під контролем зору. Використовують два положення: перше – класичне положення Джексона, друге – покращене положення Джексона, яке полегшує інтубацію і попереджає травмування слизової оболонки гортані.

Перед введенням ларингоскопа необхідно пальцями розвести губи, щоб попередити їх пошкодження в результаті притиснення клинком до зубів. Ларингоскоп необхідно тримати в лівій руці, відтісняючи клинком язик вліво і вгору. Кінець клинка просувають до язиково-надгортанної складки, потім припіднімають корінь язика разом з надгортанником і відводять догори. Голосова щілина при глибокій м’язовій релаксації має трапецієподібну чи трикутну форму. Трубку вводять під контролем зору в трахею і просувають уперед до зникнення за голосовими зв’зками всієї надувної муфти, а за її відсутності кінець трубки просувують на 3-5 см нижче голосової щілини.

Для контролю за правильністю інтубації необхідно натиснути на грудну клітку хворого, при цьому повинен визначатися потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки. Потім за допомогою мішка наркозного апарата необхідно виконати вдування газової суміші в легені хворого. Рівномірне розширення грудної клітки, поява дихальних шумів над обома легенями, потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки у фазі видоху, свідчать про правильно проведену інтубацію трахеї.

А

Б

Г

В

Д

Ж

Мал. 16 - Інтубації трахеї. Положення голови – (А) класичне, (Б) покращене. Положення вигнутого клинка ларингоскопа (В). Положення інтубаційної трубки в трахеї (Г). Проведення інтубації без ларингоскопа (Д). Інтубація трахеї через ніс (Ж)