
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології
- •Методичні вказівки до засвоєння практичних навичок з діагностики та лікування інфекційних хвороб
- •Для лікарів, лікарів-інтернів, студентів старших курсів вищих медичних закладів освіти ііі-іv рівнів акредитації
- •Проведення алергічних проб
- •Шкірна алергічна проба з алергеном токсоплазми (для діагностики токсоплазмозу)
- •Шкірна алергічна проба з туберкуліном (при туберкульозі)
- •Шкірна алергічна проба з тулярином (при туляремії)
- •Шкірна алергічна проба з антраксином (при сибірці)
- •Методика введення лікувальних сироваток
- •Забір крові на гемокультуру
- •Забір крові на стерильність
- •Забір крові для серологічних досліджень
- •Забір крові для біохімічного дослідження
- •Дослідження крові на малярійний плазмодій
- •Забір матеріалу (сеча, випорожнення, жовч) для бактеріологічного дослідження
- •Забір матеріалу для дослідження на віруси
- •Люмбальна пункція
- •Промивання шлунка
- •Фракційне дуоденальне зондування
- •Промивання кишечника
- •Катетеризація сечового міхура
- •Визначення жовчних пігментів у сечі (проба розіна)
- •Ректороманоскопія
- •Овоскопія калу
- •Швидкі лабораторні тести для експрес-діагностики інфекційних хвороб
- •3 Краплі сироватки або плазми додати у кожну лунку
- •Методика визначення групи крові
- •Методика Визначення резус-фактора
- •Показання до госпіталізації хворих у стаціонар
- •Непрямий (закритий) масаж серця Показання:
- •Протипоказання:
- •Техніка проведення:
- •Критерії ефективності.
- •Ускладнення.
- •Інтубація трахеї
- •Штучна вентиляція легень
- •1. Закидання голови
- •Ускладнення та їх усунення
- •Вентиляція приладом “маска-мішок”
- •Пункція плевральної порожнини
- •Пункція бубонУ
- •Список літератури
Визначення жовчних пігментів у сечі (проба розіна)
Мета: діагностика вірусних гепатитів, жовтяниць іншої етіології.
Оснащення: гумові рукавички, пробірка, піпетка, розчин Люголя чи реактив Блюменталя.
Методика: в пробірку наливають 3-5 мл сечі хворого, на яку обережно по стінці нашаровують 2-3 краплі розчину Люголя (1 г йоду і 2 г йодистого калію на 50 мл дистильованої води). За наявності в сечі жовчних пігментів відразу чи через хвилину на межі рідин з’являється зелене кільце, яке зберігається дуже довго.
Ректороманоскопія
Мета: виявлення патології дистального відділу шлунково-кишкового тракту.
Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, ректороманоскоп, вазелін, вата, спирт, склянка з дезрозчином для дезінфекції використаних тубусів і обтураторів, стерильні пробірки з петлями.
Методика: підготовка хворого до ректороманоскопії починається з бесіди про сутність дослідження з наголошенням на його необхідності. Напередодні потрібно провести пальпаторне дослідження органів черевної порожнини. Хворий не вечеряє або приймає легку їжу (чай, сухарі, рис, картопля). Між 20-21 годиною ставлять очисну клізму з 1,5 л кип’яченої води (t – 36,5-37 ˚С). Вранці за 2 год до дослідження клізму повторюють. Така підготовка до ректороманоскопії потребує багато часу і є важкою для хворих. Крім того, можливі зміни слизової оболонки кишківника, що знижує діагностичну цінність огляду. З метою усунення вищезазначених недоліків, підвищення інформативності ректороманоскопічного дослідження, можливості проведення додаткових досліджень (вивчення рН слизової, забір матеріалу на бактеріологічне та паразитологічне дослідження), проведення ректороманоскопії в амбулаторних умовах запропоновано підготовку до ректороманоскопії проводити шляхом інсуфляції товстої кишки газом (повітря, кисень). Сутність такої підготовки полягає в тому, що за годину до дослідження в положенні лежачи на правому боці через анальний отвір дозовано вводиться газ у кількості 1000-1500 мл. Хворому пропонують його утримати протягом 10-15 хв, після чого він встає, робить кілька присідань і йде до туалету. Після цього можна проводити огляд. Положення хворого при ректороманоскопії – колінно-ліктьове або колінно-грудне, для хворого в тяжкому стані - лежачи на спині або на правому боці. Перед дослідженням оглядається періанальна ділянка (почервоніння, складчастість, наявність гемороїдальних вузлів та ін.). Тубус ректороманоскопа з обтуратором підігрівають до температури тіла і змащують вазеліном, обертальними рухами вводять через анальний отвір на глибину 8-10 см, потім вилучають обтуратор, вставляють окуляр, включають світло і проводять огляд при просуванні тубуса всередину кишки і його виведенні. При цьому, обережно обертаючи кінець тубуса, лікар оглядає слизову оболонку прямої кишки і нижнього сегмента (25-30 см) сигмоподібної кишки. Необхідно звертати увагу на колір, блиск, гладкість, вологість, еластичність, резистентність слизової, рельєф судин, наявність ерозій, виразок, новоутворень, патологічних виділень, кровоточивості і крововиливів. Крім того, звертається увага на тонус та перистальтичну функцію кишки. Ділянка анального отвору оглядається при вилученні тубуса і повороті його кінця в боки, вверх і вниз. Більш точно можна визначити морфологічні зміни слизової оболонки прямої кишки за допомогою мікроскопа при ректомікроскопії.