Визначення жовчних пігментів у сечі (проба розіна)

Мета: діагностика вірусних гепатитів, жовтяниць іншої етіології.

Оснащення: гумові рукавички, пробірка, піпетка, розчин Люголя чи реактив Блюменталя.

Методика: в пробірку наливають 3-5 мл сечі хворого, на яку обережно по стінці нашаровують 2-3 краплі розчину Люголя (1 г йоду і 2 г йодистого калію на 50 мл дистильованої води). За наявності в сечі жовчних пігментів відразу чи через хвилину на межі рідин з’являється зелене кільце, яке зберігається дуже довго.

Ректороманоскопія

Мета: виявлення патології дистального відділу шлунково-кишкового тракту.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, ректороманоскоп, вазелін, вата, спирт, склянка з дезрозчином для дезінфекції використаних тубусів і обтураторів, стерильні пробірки з петлями.

Методика: підготовка хворого до ректороманоскопії починається з бесіди про сутність дослідження з наголошенням на його необхідності. Напередодні потрібно провести пальпаторне дослідження органів черевної порожнини. Хворий не вечеряє або приймає легку їжу (чай, сухарі, рис, картопля). Між 20-21 годиною ставлять очисну клізму з 1,5 л кип’яченої води (t – 36,5-37 ˚С). Вранці за 2 год до дослідження клізму повторюють. Така підготовка до ректороманоскопії потребує багато часу і є важкою для хворих. Крім того, можливі зміни слизової оболонки кишківника, що знижує діагностичну цінність огляду. З метою усунення вищезазначених недоліків, підвищення інформативності ректороманоскопічного дослідження, можливості проведення додаткових досліджень (вивчення рН слизової, забір матеріалу на бактеріологічне та паразитологічне дослідження), проведення ректороманоскопії в амбулаторних умовах запропоновано підготовку до ректороманоскопії проводити шляхом інсуфляції товстої кишки газом (повітря, кисень). Сутність такої підготовки полягає в тому, що за годину до дослідження в положенні лежачи на правому боці через анальний отвір дозовано вводиться газ у кількості 1000-1500 мл. Хворому пропонують його утримати протягом 10-15 хв, після чого він встає, робить кілька присідань і йде до туалету. Після цього можна проводити огляд. Положення хворого при ректороманоскопії – колінно-ліктьове або колінно-грудне, для хворого в тяжкому стані - лежачи на спині або на правому боці. Перед дослідженням оглядається періанальна ділянка (почервоніння, складчастість, наявність гемороїдальних вузлів та ін.). Тубус ректороманоскопа з обтуратором підігрівають до температури тіла і змащують вазеліном, обертальними рухами вводять через анальний отвір на глибину 8-10 см, потім вилучають обтуратор, вставляють окуляр, включають світло і проводять огляд при просуванні тубуса всередину кишки і його виведенні. При цьому, обережно обертаючи кінець тубуса, лікар оглядає слизову оболонку прямої кишки і нижнього сегмента (25-30 см) сигмоподібної кишки. Необхідно звертати увагу на колір, блиск, гладкість, вологість, еластичність, резистентність слизової, рельєф судин, наявність ерозій, виразок, новоутворень, патологічних виділень, кровоточивості і крововиливів. Крім того, звертається увага на тонус та перистальтичну функцію кишки. Ділянка анального отвору оглядається при вилученні тубуса і повороті його кінця в боки, вверх і вниз. Більш точно можна визначити морфологічні зміни слизової оболонки прямої кишки за допомогою мікроскопа при ректомікроскопії.