30. Соціальна допомога сім`ям дітей-інвалідів.

Сім'ям дітей-інвалідів забезпечується право на грошову допомогу на догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку обсягом у 100 % мінімальної заробітної платні, яке визначається в Законі "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", соціальну пенсію дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям-інвалідам — у разі втрати годувальника до 18 років — в Законі "Про пенсійне забезпечення".

Певні гарантії жінкам, які мають дитину-інваліда, закріплені у Кодексі законів про працю. Матерям таких дітей забороняється відмовляти при прийнятті на роботу, знижувати заробітну платню і звільняти з роботи. Обов'язковим є працевлаштування цих жінок у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору (ст. 184).

Українське законодавство визначає норми, що регулюють діяльність суспільства стосовно дітей" яким встановлено інвалідність і які мають вади психофізичного розвитку. Найбільш важливими з них є захист прав дитини на освіту, охорону здоров'я, пенсійне забезпечення, матеріальну допомогу, соціальний патронаж, доступ до комунікації та об'єктів матеріального оточення.

31 Соціально-психологічна та медико-соціальна допомога жертвам жорстокості та насилля.

Розрізняють такі види насилля:

Фізичне насильство: поштовхи, хапання, кидання, плювки, нанесення ударів долонею і / або кулаком і / або сторонніми предметами, утримування, удушення, побиття, стусани, використання зброї, заподіяння опіків, контроль над доступом жертви до соціальної чи медичної допомоги та інше п.

Сексуальне насильство: постійне сексуальне тиск, примус до статевих відносин за допомогою сили, погроз чи шантажу (згвалтування; примус до статевих стосунків у неприйнятною для жінки форм; примус до статевих стосунків у присутності інших людей; примус до статевих стосунків з дітьми або третіми особам; фізична примус до сексу або заподіяння болю і шкоди здоров'ю жертви вигляді дій сексуального характеру, тощо).

Психологічне насильство: вербальні образи; шантаж; акти насильства по відношенню до дітей або іншим особам для встановлення контролю над партнером; загрози насильства по відношенню до себе, жертві або іншим особам.

Економічне насильство: відмова в утриманні дітей; приховування доходів; трата сімейних грошей; самостійне прийняття більшості фінансових рішень.

Жорстоке поводження - це «умисне або необережне поводження або дії з боку людей, які призвели до травм, порушення в розвитку, смерті, або загрожують правам і добробуту людині».

.Медико-соціальна допомога передбачає створення необхідних умов для збереження прийнятного рівня фізичного і соціального здоров'я людини. До їх числа відносяться медико-соціальне просвітництво, пропаганда здорового способу життя, медико-соціальний патронаж і т.п.

32 Соціально-психологічна допомога учасникам та жертвам військових конфліктів та техногенних катастроф.

Психотерапевтична та соціально-психологічна допомога постраждалим повинна базуватися на наступних положеннях.

Перший напрямок — біологічний. У ньому виділено п’ять рівнів: організму, функціональних систем, фізіологічних систем(системи органів, на які безпосередньо спрямовуються психотерапевтичні впливи), органів, окремих груп клітин.

Другий напрямок — психологічний (психічний). Він включає до себе три рівні: особистісний (вищий та тотальний рівень даного напрямку, що передбачає корекцію особистісних установок, системи моральних цінностей), сфер психіки (сприйняття, емоцій, пам’яті, мислення та інших), окремих якостей сфер психіки (наприклад, укріплення та потенціювання впевненості, спокою, витримки).

Третій напрямок психотерапії — соціальний, що передбачає макросоціальну, мікро соціальну реадаптацію особистості (відновлення або корекція рольових позицій взагалі та у родині, інших мікросоціальних групах), аутореабілітації.

Принципова схема психотерапевтичного впливу повинна бути наступною:

• встановлення продуктивного контакту з постраждалим;

• дезактуалізація гострої невротичної симптоматики;

• симптоматична психотерапія;

• соціально-психологічна корекція;

• закріплення психопрофілактичних навичок;

сімейна психотерапія

Перший етап передбачає встановлення продуктивних форм взаємодії між постраждалим і лікарем. Виробляються позитивне відношення до лікаря, лікування, здатність аналізувати свій стан та лікувальна перспектива.

Другий етап передбачає психотерапію найбільш актуальних невротичних проявів. До усунення гострої невротичної симптоматики використовуються такі методики: аутогенне тренування, самогіпноз, психофізична гімнастика, гіпноз тощо.

Третій етап психотерапії направлений на усунення як невротичних симптомів, так і симптомів сомато-неврологічного регістру. Проводиться навчання дихальним вправам, прививаються стійкі навички самогіпнозу та елементів психофізичної гімнастики.

Четвертий етап передбачає запобігання соціально-психологічної дезадаптації. Проводиться роз’яснювальна психотерапія, метою якої є підвищення соціальної активності постраждалого, зниження небажаних реакцій на свою хворобу. Виробляються трудові установки.

П’ятий етап наступає незадовго до завершення лікування. Він направлений на закріплення психопрофілактичних навичок, на активну боротьбу з хворобою. Пацієнт навчається по спеціально підібраному для нього комплексу психотерапевтичних прийомів, які допоможуть йому переборювати дратівливість, безсоння, головний біль, знижувати актуальність пароксизмальних проявів, метеолабільність.

Шостий етап — заключний. Проводиться робота з родиною та близькими родичами постраждалого.

Що стосується учасників та жертв військових дій, то тут використовуються такі методи та технології роботи.

Індивідуальна психотерапія.Групова психотерапіяСімейна психотерапіяПодружня психотерапія

Соціально-історична корекція. Основне завдання: Купірування переживань і реакцій протесту проти громадської зневаги.