
- •1. Соціальна робота як вид професійної діяльності Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
- •Функції, структура, рівні соціальної роботи.
- •2. Зміст та структура професійної компетентності соціального працівника. Ключові групи компетентностей.
- •4. Понаття метод соц..Роботи
- •5. Аналіз методів соц..Роботи
- •6.Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації.
- •7. Поняття інтегрованих соц.. Технологій.
- •8. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування (соціальна, медична, соціально – психологічна, соціально – педагогічна).
- •9. Сутність соціальної профілактики.
- •10. Основні принципи та види соціальної профілактики
- •11. Напрямки розвитку соціальної профілактики
- •12. Социальная адаптація та реабілітація
- •13. Основні проблеми соціальної адаптації у різних груп населення.
- •14.Формі соц. Реабилитации
- •15. Соціальна корекція та терапія.
- •16. Напрямки корекційного впливу
- •17. Методи соціальної терапії
- •18. Психологія соціальної роботи: психологічні основи методології соціальної роботи.
- •19. Методологія та теоретичні основи соціальної роботи з сім’ями.
- •Методи та засоби соціальної роботи з сімєю.
- •Загальні та міждисциплінарні технології й методи у соціальній роботі з сімями.
- •Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби.
- •20.Класифікація сімей групи «соціального ризику».
- •22.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.
- •24.Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість.
- •26. Технології соціальної реабілітації соціально-девіантної та віктимно-адиктивної поведінки дітей та молоді.
- •27. Розробка програми інд. Роботи щодо профілактики та соц.. Реабілітації осіб груп соц..Ризику
- •28. Соц.. Супровід дітей з обмеженими функт. Можливостями.
- •29 Технології соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
- •30. Соціальна допомога сім`ям дітей-інвалідів.
- •31 Соціально-психологічна та медико-соціальна допомога жертвам жорстокості та насилля.
- •32 Соціально-психологічна допомога учасникам та жертвам військових конфліктів та техногенних катастроф.
- •33. Сучасні технології соціальної підтримки літніх та самотніх громадян.
- •34. Методи корекційно-реабілітаційної та медико-соціальної допомоги особам, що перебувають у пост травматичних стресових станах з приводу різних обставин.
- •35. Форми і методи соціальної роботи в системі центрів соціальних служб
- •36 Напрямки реформування та вдосконалення роботи соціальних служб.
- •Зміст і організаційно – правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку.
- •39. Психологічні особливості соціальної роботи з різними категоріями населення та різними соціальними проблемами.
- •40. Основні проблеми соціальної роботи та шляхи їх розв’язання.
- •41.Професійні ризики у соціальній роботі.
Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби.
Зазначимо, що діяльність практичного психолога вшколі здійснюється у співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Професійна взаємодія з вчителем - важлива складова цієї діяльності, оскільки від неї залежить ефективність навчально-виховного процесу в цілому. Скоординованість дій психолога і вчителя забезпечує єдність, цілісність психолого-педагогічного впливу як на особистість учня, так і на його батьків, що зрештою сприяє підвищенню рейтингу закладу шкільної освіти.
Отже, професійна взаємодія психолога з вчителем є однією з найважливіших умов успішності психологізації навчально-виховного процесу. В організаційному плані в умовах школи це потребує спільного планування, координації та реалізації елементів системи психолого-педагогічної взаємодії психолога і вчителів протягом навчального року. Як свідчить практика, складовими цієї системи можуть бути семінари особистісного зростання для вчителів, участь у яких дає змогу ознайомитися з психічними властивостями особистості, віковими потребами учнів, з методами психологічного розвантаження школярів під час уроку тощо.
Методи і прийоми системи психолого-педагогічної взаємодії на практиці можуть також втілюватись у зміст і форми проведення шкільних уроків, роботу гуртків, секцій, клубів, різних заходів, що сприяють гармонійному становленню особистості школяра. Суттєву роль у цьому процесі мають відігравати психологічні спецкурси, спрямовані на активізацію самопізнання і саморозвиток учнів.
Слід зазначити, що на практиці ефективність впровадження такої взаємодії в загальноосвітній школі залежить від реалізації принципів гуманістичної педагогіки співробітництва, партнерства, співтворчості, що моделює виховання за зразком переходу від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до особистісно зорієнтованої моделі, коли кожен школяр є універсальною особистістю, а процеси фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку особистості дитини стають головними орієнтирами діяльності навчального закладу [6, с. 74].
Одним з головних принципів гуманістично орієнтованого навчально-виховного процесу є олюднення міжособистісних відносин в колективі школи, що підвищує актуальність взаємодії психолога з вчителями. Такий виховний процес має, зокрема, типові особливості [5, с. 3]:
взаємодія педагогів і психологів з учнями, а не авторитаризм. Особистісне зростання кожного учасника навчально-виховного процесу може бути ефективним лише за умови взаємної поваги й порозуміння між наставниками й учнями. Найважливіша ознака гуманістично спрямованого навчально-виховного процесу - навчання за інтересами і бажаннями, а не з примусу;
створення своєрідного поля упорядкованої свободи. „Не можна” має бути мінімальним. Решта (незаборонене) є дозволеним. Слід забезпечити консенсус між різними позиціями, правами меншості та кожної особи;
учні повинні мати доступ до психологічних знань, необхідних їм в процесі самовиховання.
Нарешті, найголовнішою особливістю гуманістичного виховання має бути забезпечення психолого-педагогічних умов розв'язання міжособистісних, внутрішніх конфліктів, синдрому самотності, а також створення умов для гармонійного розвитку духовних, матеріальних, природних і культурних потреб особистості.