Рекомендована література

1. Виханский, О. С. Менеджмент: учебник / О. С. Виханский, А.И.Наумов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Экономисть, 2005. – 670 с.

2. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: навч.-метод. посіб. [для сам ост.вивч.дисц.] / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова .– К.: КНЕУ, 2001. – 103 с.

3. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент у системі освіти: навч.посіб. / Дмитренко Г.А. – К.: МАУП, 1999. – 176 с.

4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи [Електронний ресурс]: навч. посіб. / Кузьмінський А.І. – К.: Знання, 2005.- 486 c. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-105.html.

5. Мартиненко С.М. Загальна педагогіка: навч. посіб. / С.М. Мартиненко, Л.Л. Хоружа. – К.: МАУП, 2002. – 176 с.

Практичне заняття до теми 4: Лекція як форма усного викладання матеріалу: основні види, підготовка, виконання

1. Мета роботи

Закріпити теоретичні знання, щодо методики підготовки та читання лекцій з управлінських дисциплін.

2. План практичного заняття

1. Методика розробки лекції, згідно навчального плану дисципліни;

2. Робота з літературою при розробці лекції;

3. Методика читання лекцій. Лекція як творча задача;

4. Робота лектора з аудиторією;

5. Засобі та методи підтримки зацікавленості студентів на лекції;

6. Аналіз лекції.

3. Завдання

1. Розглянути функції лекції. Навести приклади.

2. Переглянути навчальну літературу, періодичні видання за останні 10-15 років та скласти бібліографію по темі.

3. Прослухати та зробити аналіз лекційного заняття по управлінській дисципліні.

4. Порівняти та обсудити переваги, недоліки та можливості основних типів лекційних занять.

4. Теми доповідей

1. Роль лекції в навчальному процесі;

2. Класифікація лекцій в навчальному процесі;

3. Основні правила та засоби роботи лектора з аудиторією;

4. Наглядні засоби, печатні посібники та опорні конспекти;

5. Наглядні засоби навчання та методика їх використання;

6. Значення опорного конспекту для ефективного сприйняття лекційного матеріалу;

7. Словесні засоби навчання та методика їх використання.

Тема 5 методика підготовки та проведення семінарів, практичних і лабораторних занять з управлінських дисциплін

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Воно проводиться в аудиторії або в навчальному кабінеті з однією академічною групою. Семінарське заняття – одна з найважливіших і конструктивних форм навчального процесу. На семінарі студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу, аналізують практику, оволодівають основами процесів. Існують семінарські заняття таких видів:

– семінар;

– колоквіум – залік з окремих тем або розділів;

– практично-семінарські заняття;

– практикум.

Практичне заняття – це форма навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навики їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Структура практичних занять досить різноманітна: формування умінь та навиків; формування самостійної діяльності; застосування знань; проблемне заняття, тощо. Практичні заняття можуть проводитися в аудиторії і в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання та обчислювальною технікою. Практичне заняття, у разі необхідності, може проводитися з половиною академічної групи. Такий поділ повинен бути обумовлений у робочих навчальних планах.

Лабораторне заняття – вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набувають практичних навиків роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Індивідуальне заняття проводиться з окремим студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальне навчання організовується за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Консультація – це форма навчального заняття, на якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Самостійна робота студентів займає досить важливе і значне місце у навчанні студентів і є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом поза навчальними заняттями.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається начальною програмою дисципліни, методичними документами, завданнями та вказівками викладача. Вона забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо.

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова і фахова монографічна та періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватись у бібліотеці, навчальних кабінетах, а також в домашніх умовах та інших місцях.

У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів.

У залежності від місця і часу проведення самостійної роботи студентів, характеру керування нею з боку викладача і способу контролю за її результатами розрізняють такі їїї види:

– самостійна робота під час основних аудиторних занять (лекцій, семінарів, лабораторних робіт);

– самостійна робота під контролем викладача у формі планових консультацій, творчих контактів, заліків та іспитів;

– позааудиторна самостійна робота при виконанні студентом домашніх завдань навчального і творчого характеру.

Звичайно ж, самостійність перелічених вище видів робіт досить умовна, і в реальному освітньому процесі ці види перетинаються один з одним. У цілому ж, самостійна робота студентів під керуванням викладача є педагогічним забезпеченням розвитку цільової готовності до професійної самоосвіти і являє собою дидактичний засіб освітнього процесу, штучну педагогічну конструкцію організації і керування діяльністю тих, хто навчається.

Таким чином, самостійну роботу студентів структурно можна розділити на дві частини: організовану викладачем і самостійну роботу, яку студент будує за своїм розсудом, без безпосереднього контролю з боку викладача (підготовка до лекцій, лабораторних і практичних занять, заліків, колоквіумів тощо). Керування самостійною роботою студентів – це, насамперед, уміння оптимізувати процес поєднання цих двох частин. Зміст організованої самостійної роботи студентів може бути описаний в робочій програмі кожної дисципліни і спрямований на розширення та поглиблення знань за даним курсом, а на старших курсах – також на засвоєння міжпредметних зв'язків. Час на її виконання не повинен перевищувати норм, відведених навчальним планом на самостійну роботу з даної дисципліни. У зв'язку з цим необхідно ще на стадії розробки навчальних планів, призначаючи обсяги часу, враховувати форму організованої самостійної роботи студентів.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений навчальною програмою для засвоєння студентом під час самостійної роботи, виноситься на поточний та підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовується під час аудиторних навчальних занять.