Тема 1. Екологія: предмет, основні поняття, Функціонування екосистеми. Основні екологічні закони

ПЛАН

1. Предмет вивчення, завдання сучасної екології.

2. Структура екології. Аутекологія. Синекологія. Демекологія.

3. Поняття екосистеми.

4. Трансформація енергії та речовини в екосистемі. Джерела й кількість енергії в біосфері.

5. Основні екологічні закони.

Література

1. Білявський Г.О. Основи екології. Навчальний посібник / К.: Либідь, 2006.- 408 c

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

3. Білявський Г. О., Бутченко Л. І., Навроцький В. М. Основи екології: теорія та практикум: Навч. посіб. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.

4. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. – 284 с.

5. Бурдіян Б. Г., Дерев’янко В. О., Кривульченко А. І. Навколишнє середовище та його охорона: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2008. – 227 с.

6. Водний кодекс України: Закон України № 213/95-ВР від 06.06.1995.

7. Гладков М. О., Міхеєв О. В., Галушин В. М. Охорона природи: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1980. – 232 с.

8. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 319 c.

9. Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф., Аблова О. К., Хусаїнов Д. Я., Чук Л. Г. Екологія: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 1999. – 152 с.

10. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. – Львів: Афіша, 2000.

11. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. – К.: Вид. Раєвського, 2000. – 60 с.

12. Основи екології: Підручник / За ред. К. М. Ситника. – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.

Основні поняття теми: Екологія, аутекологія, синекологія, демекологія. Екосистема, біоценоз, біогеоценоз. Продуценти, редуценти, консументи, трофічні ланцюги.

1. Екологія як наука виникла і сформувалася в системі біологічних наук. Вперше термін „екологія” (грец. ойкос – місце проживання, логос – учення) ввів у науку видатний німецький біолог, природознавець, послідовник Ч. Дарвіна Е. Геккель (1866). Його визначення: „Екологія – це пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища”. Відтоді екологія розвивалась як наука про місце проживання живих організмів, переважно популяцій тварин. Як самостійна наука екологія сформувалася на початку XX ст. і впродовж довгого часу була частиною біології. Проте високі темпи зростання населення на земній кулі, бурхливий розвиток промисловості, транспорту, будівництва супроводжувалися дедалі більшими обсягами споживання природних ресурсів і обумовили великі зміни у навколишньому середовищі під впливом діяльності людини. В багатьох країнах світу загострилась екологічна ситуація, виникли регіони екологічної кризи, де якість середовища проживання не відповідала нормальним умовам функціонування живих організмів. У другій половині XX ст. виникла необхідність дослідження середовища проживання людини. Це, у свою чергу, обумовило „екологізацію” багатьох галузей сучасної науки.

Нині екологія значно розширила предмет свого вивчення. За М. Ф. Реймерсом екологія – це:

• частина біології (біоекологія), яка вивчає відносини (стосунки) організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем, тобто має той предмет вивчення, що його окреслив іще Е. Геккель;

• дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня. Під ієрархією розуміють розташування елементів, регіонів, систем ступінчастим рядом.

• комплексна наука, яка досліджує середовище проживання живих істот, у тому числі й людини.

• наука, що досліджує становище людини як виду, суспільства в екосфері планети, їх зв’язки з екосистемами і розмір впливу на них.

Завдання екології:

• дослідження закономірностей функціонування живих систем різного рівня організації, в тому числі і біосфери;

• розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи;

• створення наукової основи для раціональної експлуатації природних ресурсів;

• збереження середовища існування живих організмів та людини.