1. Концепція “ідеальних типів” м.Вебера

М.Вебер (1864-1920) запропонував абстрактні ідеальні типи – ідеалізовані моделі, образи-схеми (а не об’єктивно існуючі культури), які не мають абсолютного реального аналогу в історії культури.

Концепція розроблена для упорядкування емпіричного матеріалу при дослідженні причин і характеру відхилень реальних культур від ідеальних типів

Концепція “ідеальних типів” м.Вебера

	Чисті типи панування	Тип держави
Культурні характеристики	Обумовлені раціональними критеріями відносин підлеглий/керівник	Правовий – підпорядкування закону, а не авторитету.
	Основані на традиціях	Традиційний – підпорядкування сакральному, звичаям, традиції.
	Пов’язані з емоційним сприйняттям влади	Харизматичний – підпорядкування авторитету, надзвичайним властивостям особистостей-пасіонаріїв.

В етнографії:

Антропологічна – класифікація за антропологічними типами, які виникають внаслідок соціально-історичних культурних контактів рас.

Лінгвістична - класифікації культур за приналежністю до мовних типів, сімейств, груп (індоєвропейська, слов’янська, східнослов’янська, українська).

За господарсько-культурними типами.

Господарсько-культурний тип – комплекс особливостей господарства та культури, який складається у різних народів, що перебувають на одному рівні соціально-економічного розвитку і подібних природно-географічних умовах.

Подібні умови зумовлюють появу у різних народів однотипних занять, прийомів і знарядь праці, об’єктів матеріальної культури.

В етнографії виділяють три господарсько-культурних типи докапіталістичної епохи, які послідовно змінюють один одного:

1. Присвійний – включає в себе такі види діяльності як мисливство, збирання, рибалка

2. Ручне землеробство і скотарство – обробка землі за допомогою примітивних ручних знарядь

3. Орне землеробство з’являється, коли люди навчилися поєднувати удосконалені знаряддя сільськогосподарської праці з тягловою силою одомашнених тварин

Релігійний критерій: християнський, мусульманський, конфуціансько-даосистський, індо-буддистський типи культури.

Просторово-регіональний критерій: західноєвропейська, арабо-мусульманська, східна, індійська, латиноамериканська…

За характером світогляду П.Сорокін (1889-1968) виводить 3 основні типи культури:

• Чуттєвий, у якому переважають чуттєві сприйняття. (З 16 ст.). Її цінності – у повсякденному, земному світі, реальності. Мета – насолода. Намагається звільнитися від релігії, моралі. Ми є свідками її згасання.

• Ідеаціональний, у якому переважають елементи раціонального мислення. Побудована на принципі надчуттєвості і надрозумності Бога як єдиної реальності і цінності. Культура брахманської Індії, буддійська культура, культура Середньовіччя. Стиль цієї культури символічний, мистецтво релігійне, герої – боги, ангели, святі, грішники. Мало уваги особистості. Головне – наближення віруючого до Бога.

• Ідеалістичний, інтуїтивний вид пізнання. Проміжний між ідеаціональним і чуттєвим. Культура Відродження, грецька культура.

За методами пізнання (Філмер Нортроп (1893-1975): сенсуалістичні, раціоналістичні, емпіричні; синтетичні, аналітичні).

Для східної культури характерне інтуїтивне, ірраціональне світосприйняття.

Західна культура спирається на методи наукового, раціонального пізнання.

За технологічним критерієм: культури ліпної, шнурової кераміки, каменю, бронзи, заліза, машинного (мануфактурного, фабричного) виробництва, інформаційні тощо.

Ю.Лотман (1922-1993) “Декілька думок про типологію культур”, “Технічний прогрес як культурологічна проблема”: процес зміни типу комунікації викликає зміни глобальних культурних типів в історії.

1 зміна відбувається у зв’язку з переходом від не писемних до писемних культур;

2 зміна – з появою друкарського верстата і “книжної” культури;

3 зміна – розповсюдження нових інформаційних технологій.

Х. Ортега-і-Гассет (1883-1955) виділяє:

• Технологію випадку (примітивні технології архаїчної людини)

• Технологію майстра (норма, традиція)

• Технологію техніка (розподіл праці та обслуговування машин)

Культура як єдина світова історія і як історія локальних культур:

У культурології є два типи відповідей на це питання.

1. Стверджує, що не існує єдиної історії людства; історія здійснюється у зміні культур, кожна з яких живе своїм власним, самодостатнім життям. Схема історії являє, таким чином, не однонаправлений лінійний процес, лінії розвитку культур розходяться (М.Данилевський, О.Шпенглер, Л.Фробеніус, А.Тойнбі, Е.Майєр).

2. Виходить з ідеї універсальності і всесвітності історії. У багатоманітності соціокультурного світу можна простежити єдину лінію розвитку людства, яка веде до створення загальнолюдської культури (Вольтер, Монтеск’є, Г.Лессінг, І.Кант, І.Г.Гердер, К.Ясперс).

Микола Якович Данилевський (1822-1885) – представник слов’янофільської течії в Росії. Праця „Росія і Європа” (1868).

Немає спільного процесу розвитку, який охоплює людство в цілому; є лише особливі культурно-історичні типи розвитку різних народів, які послідовно проходять у своєму розвитку стадії народження, розквіту, занепаду, загибелі.

Виділяє 10 культурно-історичних типів (у хронологічному порядку):

1. єгипетська культура

2. китайська

3. ассирійсько-вавилоно-фінікійська, халдейська, або давньосемітська

4. індійська

5. іранська

6. єврейська

7. грецька

8. римська

9. новосемітська, або аравійська

10. германо-романська, або європейська

Крім того, він згадує ще про два американські типи: мексиканська і перуанська культури загинули насильницькою смертю і не завершили свого розвитку.

Основа культурної типології для Данилевського – напрями культурної діяльності людини:

1. діяльність релігійна

2. діяльність культурна у вузькому значенні (теоретично-наукова, естетично-художня, технічно-промислова)

3. діяльність політична

4. діяльність суспільно-економічна

Згідно з цими розрядами виділяв такі культурні типи:

• культури первинні (єгипетська, китайська, вавилонська, індійська, іранська)

• культури одноосновні:

• єврейська– релігійний тип

• грецька – художній тип

• римська (політико-правова діяльність, класична система права)

• культура двохосновна – германо-романська, або європейська. Політико-культурний тип.

• культура чотирьохосновна – гіпотетичний тип. Таким може стати слов’янський тип – вперше представить синтез усіх сторін діяльності людства.