Сутність і зміст культури

План

1. Етимологія слова „культура”.

2. Становлення змісту поняття „культура”.

3. Визначення культури.

4. Проблема культурогенезу.

5. Функції культури.

6. Структура культури.

7. Масова та елітарна культура.

8. Культура і цивілізація.

9. Субкультура та її типи. Молодіжні субкультури.

Література:

1. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд. О.І.Погорілий, М.А.Собуцький. – Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”, 2005. – 320 с.

2. Культурологія: українська та зарубіжна культура : Навчальний посібник / За ред. М.М. Заковича . – К.: Знання, 2007. – 567 c.

3. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори. – К., 1994.

4. Культурология. ХХ век. Энциклопедия. – СПб., 1998.

Етимологія і зміст слова “культура”.

Має різні відтінки значення. У буденній свідомості воно асоціюється з речами (сумою цінностей), що позначають:

• Систему культурних інститутів та установ (театри, бібліотеки, музеї);

• Вихованість, чемність, освіченість, етикет тощо (культура поведінки, культура мислення, культура почуттів);

• Мистецтво, мораль, високу художність та артистизм.

Таким чином буденною свідомістю культура сприймається як сума цінностей.

Етимологія слова:

• Культ> “Народилась із культу, джерела її сакральні” (М.Бєрдяєв);

• Культ + ур-а> “Пошанування (культ) світла (Ур)” (М.Реріх);

• Лат. дієслово сolere – обробляти (землю) (В.Вундт) > cultus agri (землеробство),

culture – турбота, спрямована на обробіток, перетворення (преобразование), покращення, вдосконалення чогось (землі, рослин тощо). Потім поширилось на інші царини людської діяльності.

Цицерон: cultura animi – „виховання душі”.

До кінця 18 ст. в європейських мовах вживається тільки з залежними словами.

Класичне розуміння смислу цього терміна сформувалось в епоху Просвітництва і стало синонімом інтелектуального, морального, естетичного удосконалення людини в ході її історичної еволюції.

У добу Просвітництва вперше розглядається феномен культури як самостійного явища суспільного життя; починає вживатись без залежних слів (cultus agri (землеробство), культура поведінки, культура мови).

Протиставлення: природа – культура

У сучасній науці не існує цілісного та універсального розуміння феномена культури.

За підрахунками американських культурологів Альфреда Кребера та Клайда Клакхона (1950) – 157 визначень, А.Моль у книзі “Соціодинаміка культури” нараховує 250 визначень культури.

• Описові – у них просто перераховуються окремі елементи і прояви культури, наприклад, звичаї, вірування, види діяльності.

• Антропологічні – виходять з того, що культура – це сукупність людської діяльності, світ речей, протилежний природі, штучно створений людиною („друга природа”).

• Ціннісні – трактують культуру як сукупність духовних і матеріальних цінностей, створених людьми.

• Нормативні – стверджують, що змістом культури є норми і правила, що регламентують життя людей.

• Адаптивні – культура трактується як притаманний людям спосіб задоволення потреб, як особливий рід діяльності, за допомогою якого вони пристосовуються до природних умов.

• Історичні – підкреслюють, що культура – продукт історії людства і розвивається шляхом передачі набутого людиною досвіду від покоління до покоління.

• Функціональні – характеризують культуру через функції, які вона виконує у суспільстві, і розглядають єдність і взаємозв’язок цих функцій.

• Семіотичні – розглядають культуру як систему знаків, які використовує суспільство

• Символічні – акцентують увагу на використанні символів у культурі.

• Герменевтичні – розглядають культуру як множинність текстів, які інтерпретуються і осмислюються людьми.

• Ідеаційні – визначають культуру як духовне життя суспільства, як потік ідей та інших продуктів духовної творчості, які накопичуються в соціальній пам’яті.

• Психологічні – вказують на зв’язок культури з психологією поведінки людей і вбачають у ній соціально обумовлені особливості людської психіки.

• Дидактичні – розглядають культуру як те, чому людина навчилася (а не успадкувала генетично).

• Соціологічні – культура розуміється як фактор організації суспільного життя, як сукупність ідей, принципів, соціальних інститутів, які забезпечують колективну діяльність людей.