А.Тойнбі: виклик-і-відповідь

„Надто хороші умови, як правило, заохочують повернення до природи, зупинку всякого росту”.

„Сприятливі умови ворожі цивілізації”.

Закономірності еволюції:

1)чим сприятливіше оточення, тим слабший стимул до зародження цивілізації; щоб суспільство вийшло зі статичного стану, воно повинно отримати стимул – різке погіршення умов його життя.

2)помірно несприятливе оточення постійно кидає виклик (завдання, яке суспільство повинно вирішити), спричиняє відповідь, породжуючи розвиток локальної культури;

ВИКЛИКИ:

• 1) виклики природи:

  1. стимули „безплідної землі”

  2. стимули „нової землі”.

• 2) виклики людського середовища:

• стимул удару (несподіваний напад – загроза пограбування Еллади персами у 5 ст. до н.е. викликала героїчний підйом духу греків. За перемогою послідував розквіт культури грецьких міст)

• стимул тиску (західна цивілізація і сусідні народи: постійна напруга стимулювала ріст життєвих сил; прийняття християнства на Русі)

• стимул соціального утиску (рабство, бідність, класова нерівність, расова, національна, релігійна дискримінація – “лоза, підрізана ножем, відповідає буйним ростом нових пагонів”)

Взаємодія культур

Спробою теоретичного осмислення впливу взаємодії культур на культурну динаміку була концепція дифузіонізму (Ф. Ратцель, Л. Фробеніус, Ф. Гребнер).

На думку представників дифузіонізму, головним механізмом культурної динаміки є міграція здобутків одних культур до інших. Розвиток кожної культури визначається її взаємодією з іншими культурами і запозиченням елементів їх досвіду.

Форми реакції національної культури на зовнішні впливи. Реакція національної культури на зовнішні вторгнення може бути різною. Виділяють декілька її основних типів.

• Конфронтація.

• Відторгнення.

• Протилежна реакція.

• Пасивне сприйняття.

• Адаптація.

• Розвиток.

• Ерозія.

• Культурна інтеграція.