
- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін
- •Навчально-методичний план
- •Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки. Історія винекнення логіки
- •1. Логіка – наука про закони і форми правильного мислення. Специфіка логіки як науки про закони, форми і прийоми мислення.
- •Поняття логічної форми (структури) і логічного закону. Єдність і відмінність змісту думки і логічної форми.
- •Поняття об’єктивної та суб’єктивної логіки. Функції і принципи логіки.
- •Історичні етапи розвитку логічного знання.
- •Тема 2. Основні закони логіки.
- •1.Специфічність законів логіки та їх роль у відображені зв’язків і відношень внутрішньої структури думок.
- •3. Закони логічні і закони діалектики, взаємозв’язок і специфіка. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави.
- •4.Логіка і мова. Алфавіт мови логіки висловлювань.
- •Тема 3. Поняття.
- •1.Поняття як форма мислення. Мислення і пізнання.
- •2.Чуттєве пізнання і абстрактне логічне мислення. Взаємозв’язок чуттєвого і логічного мислення.
- •3. Зміст і обсяг понять, види понять і відношення між ними.
- •4. Логічні операції з поняттями.
- •Тема 4. Судження. План
- •1.Специфіка судження як форми логічного (абстрактного) мислення. Істинне і хибне судження. Структура судження. Прості і складні судження.
- •2. Логічна модальність. Аналіз суджень за логічною модальністю.
- •3. Класифікація суджень.
- •4.Види суджень за кількісною та якісною характеристикою та їх відношення.
- •5. Складні судження. Умовні (імплікативні), єднальні (кон’юктивні), розподільні (диз’юнктивні).
- •Тема 5. Умовивід.
- •Умовивід як форма логічного мислення. Дедуктивний умовивід.
- •Категоричний силогізм і його структура. Загальні правила категоричного силогізму. Фігури силогізму їх правила і модуси.
- •4.Індуктивні міркування. Поняття про індуктивне міркування. Міркування за схемою «повна індукція». Міркування за схемою «неповна індукція».
- •5.Методи встановлення причинних зв'язків
- •Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 6. Логічні основи теорії аргументації.
- •Поняття доведення в логіці. Структура. Роль аргументації в процесі доведення.
- •2.Аксіоми. Демонстрація. Способи і правила доведення. Пряме і опосередковане доведення.
- •3.Спростування. Способи спростування. Логічні правила і помилки у доведенні і спростуванні. 4.Критика тези. Критика аргументів. Критика демонстрації.
- •5.Гіпотеза і версія. Логічний аналіз аргументації.
Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін
«Логіка»
/короткий конспект лекцій/
Затверджено
на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін
Протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.
ЛЬВІВ 2012
Логіка/ короткий конспект лекцій. –ЛІМ.- 2012, ___ с.
Укладач:– к.політ.н., Грицанюк В.В.
“Логіка” рекомендована для бакалаврів вищих навчальних закладів.
Запропонований курс передбачає опанування комплексом знань, що спрямований на формування в нової генерації української інтелігенції світосприйняття, адекватного мисленню і розуміння завдань, що стоять перед людством у ХХІ ст. Вивчення дисципліни допоможе розвинути навички правильно формулювати думки, уміння логічно й аргументовано доводити істину або спростовувати хибні положення.
ВСТУП
Логіка - це наука про закони опрацювання знань, зафіксованих знаками.
Потрібно зауважити, що людина здобуває знання двома способами. З одного боку, люди отримують знання безпосередньо з дійсності за допомогою органів відчуття. Цих знань ми набуваємо у вигляді психічних явищ, сприйняттів. Водночас для вербалізації, вираження словами цих сприйняттів людина використовує той чи інший апарат категоризації, той чи інший спосіб інтерпретації сприйнятого. Наприклад, хтось, хто заблукав у лісі, побачивши світлячка, інтерпретує його як якусь істоту, яка призвела до того, що він заблукав; інша людина інтерпретуватиме це як фізичне явище, як явище, сформоване якоюсь твариною. Отже, дії мислення, опрацювання знань наявні вже під час інтерпретації сприйняттів, коли людина використовує наявні знання про навколишній світ для інтерпретації конкретних явищ. Ця інтерпретація від чуттєвих, образних знань є одним зі способів опрацювання знань - розпізнавання образів. Результати цих пізнавальних дій - знання у знаковому вигляді (сформульовані знаками), тобто знання у вигляді тверджень.
З іншого боку, предметом опрацювання можуть бути не тільки знання у вигляді сприйняттів, а й знання у вигляді знаків. Наприклад, на підставі твердження, що всі фармацевти вивчають латинську мову, про конкретного фармацевта можна отримати твердження, що він повинен знати основи латинської мови. У цьому разі з одних знань, зафіксованих знаками, отримують інші знання (також зафіксовані знаками). Саме такі методи опрацювання знань є головним об'єктом зацікавлення логіків.
Для з'ясування ролі та значення логіки у підготовці фахівця доцільно розділити мисленнєві схеми отримання знань на два види. Загальні схеми опрацювання знань - це такі, які використовує кожен фізик, хімік" географ, математик, філолог, психолог, політолог, економіст та ін. Загальні схеми опрацювання знань - це ті способи міркувань, які кожна людина використовує в побуті. Загальні схеми міркувань можна назвати "побутовим мисленням", хоча така назва, мабуть, не найліпша, оскільки людина застосовує загальні схеми також і в професійній діяльності.
Водночас, опановуючи знання з конкретних галузей знань (чи в школі, чи у вищому навчальному закладі), людина здобуває спеціальні знання, які визначають хід думки щодо відповідного предмета знань. Наприклад, міркування лікаря чи слідчого визначені, головно, їхніми фаховими знаннями як про об'єкт пізнання, так і про спеціальні методи отримання знань про цей об'єкт пізнання.
На підставі вищесказаного можна зробити висновок про роль логіки у підготовці фахівця. Логіка дає знання про загальні схеми опрацювання знань, і здатність свідомо виконувати ці міркування є важливою для фахівців будь-якого напряму діяльності (незалежно також, чи це наукова, чи практично орієнтована пізнавальна діяльність). Свідоме застосування знань з логіки підвищує ефективність опрацювання знань, виражених словами, а отже, ефективність як мислення (мовлення людини самої до себе), так і спілкування (мовлення людини до іншого). Крім того, суттєвого підвищення ефективності мислення людини можна досягти внаслідок автоматизації тих схем міркувань, які є предметом логіки.