- •Львівський інститут менеджменту
- •Кафедра гуманітарних дисциплін
- •Методичні рекомендації
- •Для самостійного вивчення
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі
- •1.2. Тематичний план дисципліни
- •1.3. Зміст тем дисципліни
- •Тема 5. Соціокультурна динаміка.
- •Тема 6. Світ української культури.
- •Тема 7. Актуальні проблеми сучасної культури.
- •2. Методичні поради до вивчення тем дисципліни та питання для самостійного вивчення
- •4. Питання підсумкового контролю (залік)
- •2. Метод наукового пізнання, в основі якого знаходиться розчленування культурних систем та їх групування за допомогою узагальненої моделі (типу, критерію), називається
- •3. Субкультура – це:
- •4. Три основних типи культури – ідеаціональний, ідеалістичний і чуттєвий виокремив
- •Г.Гегель
- •5. Критерії оцінювання знань
- •6. Список літературних джерел Базова:
1. Навчальна програма дисципліни
1.1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Культурологія” є формування знань про сутність культури як форми людської діяльності, її різновиди та історико-типологічні ознаки, роль у формуванні особистості та розвитку суспільства.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни “Культурологія” є ознайомлення студентів з основними формами та типами культур, закономірностями їх функціонування і розвитку, а також теорією та історичними особливостями розвитку культури для гармонійного і оптимального спілкування між людьми і народами в процесі інтеграції у світове загальнолюдське співтовариство.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати :
основні підходи до розуміння феномену культури як предмета культурології (теорії культури), а також основні культурологічні парадигми;
визначення та зміст ключових культурологічних понять;
головні етапи розвитку світової культури та їх репрезентанти: первісна культура, культура Стародавніх цивілізацій, культура античного світу, культура Середньовіччя, культура доби Відродження, культура Нового часу та доби Просвітництва, Новітня культура тощо;
процеси та події, які зумовлювали зміну світогляду та перехід від однієї культурної епохи до іншої впродовж загальнолюдського поступу;
специфіку регіонального підходу до типології світової культури: загальної («Схід – Захід») та регіональної (європейський, далекосхідний, арабо-мусульманський, індійський, латиноамериканський, тропічно-африканський культурні регіони);
характерні особливості періодизації української культури та її місце в системі світової культури;
симптоматичні тенденції, які притаманні сучасній культурі: концепція інформаційного суспільства, цивілізаційні процеси глобалізації, теорії «масового суспільства», концепції «толерантності» та «міжкультурного діалогу».
вміти :
пояснити суть феномену культури, її роль у людській життєдіяльності, способи набуття, збереження та передачі базових цінностей культури;
аналізувати форми та типи культур, закономірності їх функціонування та розвитку;
охарактеризувати та наводити прикметні ознаки основних культурних регіонів світу;
порівняти (зіставити, знайти спільне) особливості різних культурно-історичних епох;
наводити найвизначніші культурно-мистецькі пам’ятки та імена видатних представників тієї чи іншої культурної епохи чи регіону;
застосовувати методи культурологічного аналізу щодо тенденцій сучасних соціокультурних трансформацій в Україні та світі, коментувати і пояснювати культурні події, виявляти глибинне значення змін у сучасній культурі, виокремлювати тенденції культурно-цивілізаційних процесів та перспективи розвитку суспільства в ХХІ ст.;
визначати роль і місце української культури в світовій цивілізації, пояснити історичну специфіку української національної культурної традиції;
розвивати у собі шанобливе ставлення до норм, традицій, міжкультурних взірців представників різних націй, етносів в контексті сучасних культуротворчих процесів;
обґрунтовувати власні світоглядні позиції на основі знань історико-культурної спадщини України та світу, а також турбуватися про збереження та примноження національної та світової культурної спадщини.
