
- •Львівський інститут менеджменту
- •Кафедра гуманітарних дисциплін
- •Методичні рекомендації
- •Для самостійного вивчення
- •1. Навчальна програма дисципліни
- •1.1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі
- •1.2. Тематичний план дисципліни
- •1.3. Зміст тем дисципліни
- •Тема 5. Соціокультурна динаміка.
- •Тема 6. Світ української культури.
- •Тема 7. Актуальні проблеми сучасної культури.
- •2. Методичні поради до вивчення тем дисципліни та питання для самостійного вивчення
- •4. Питання підсумкового контролю (залік)
- •2. Метод наукового пізнання, в основі якого знаходиться розчленування культурних систем та їх групування за допомогою узагальненої моделі (типу, критерію), називається
- •3. Субкультура – це:
- •4. Три основних типи культури – ідеаціональний, ідеалістичний і чуттєвий виокремив
- •Г.Гегель
- •5. Критерії оцінювання знань
- •6. Список літературних джерел Базова:
Львівський інститут менеджменту
Кафедра гуманітарних дисциплін
Методичні рекомендації
Для самостійного вивчення
дисципліни «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»
студентами заочної форми навчання
напряму 6.030601 «Менеджмент»
(шифр, назва спеціальності)
Затверджено
на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін
професор____________________Б.Л. Кухта
Протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.
ЛЬВІВ 2012
Методичні рекомендації для самостійного вивчення дисципліни “Культурологія” (для студентів заочної форми навчання). – Львів : ЛІМ, 2012. – 19 с.
Видання вміщує навчальну програму курсу, тематичний план дисципліни, методичні поради щодо самостійного вивчення програмного матеріалу, перелік питань підсумкового контролю на заліку, критерії оцінювання знань, а також список рекомендованої літератури.
Укладач: канд. філологічних наук, викладач
кафедри гуманітарних дисциплін Дах М.І.
Схвалено Вченою радою
Львівського інституту менеджменту
Протокол № 1 від 31 серпня 2012р.
ВСТУП
Культура стала предметом дослідження з моменту виникнення філософії, однак виділення культури як специфічної сфери знання відбулося у добу Нового часу і пов'язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко й І. Г. Гердера та Г. В. Ф. Гегеля. Професійне вивчення культури стало на часі в XX ст. Отже, культурологія — молода наукова дисципліна. Спочатку Л. Вайт назвав культурологією поєднання теоретичних основ антропології та етнології з філософським аналізом культури. Пізніше до згаданих наук приєдналися етнографія, психологія, соціологія, лінгвістика та ін. Культурологія ніби об'єднала всі гуманітарні дисципліни під одним дахом. Оскільки культурологія використовує для раціонального осмислення культури ідеї та методи філософії, вона є близькою до філософії культури. Відмінність між ними в тому, що філософія культури вивчає і досліджує універсали та найбільш загальні проблеми культури, а культурологія — конкретні феномени культури, ту частину буття в цілому, яка стала полем перетворювальної діяльності людини. Можна погодитися з думкою, що культурологія інтегрує різні види і способи творчої діяльності людства в сукупності всіх поколінь, що живуть і будь-коли жили на Землі. Культурологія поділяється на фундаментальну і прикладну. Фундаментальна культурологія охоплює теорію та історію культури людства. Прикладна культурологія досліджує питання управління культурою, культуроохоронної діяльності та ін. Отже, культурологія вивчає культуру як цілісність, систему, як синтез знань про сутність і закономірності її існування та розвитку, значення культури для людства, способи її пізнання, а також різні, дуже специфічні сфери культурного життя.
Чого навчає культурологія?
Курс "Культурологія" дає змогу об'єднати розмежовані за сцієнтистською традицією мистецтвознавство, літературознавство, релігієзнавство, етику, естетику, всесвітню історію проблемою духовного життя людини і суспільства у різних національних та історичних картинах світу. Культурологія систематизує колосальний матеріал завдяки установці на інтеграцію культурних явищ в історичних і національних картинах світу — як поліфонії арістотелівсько-птолемеївського космосу, коперникансько-галілеївського просторового континууму, ейнштейнівської моделі Всесвіту, природності східного образу буття, духовної екзальтованості християнства, прагматичної етики доби Нового часу та ін.