Тема 5. Типи виробництва та їх організаційні форми

Виробнича програма. Основні типи виробництва та їх характерні ознаки. Масове виробництво, робоче місце масового виробництва. Серійне виробництво, робоче місце серійного виробництва. Індивідуальне виробництво, робоче місце індивідуального виробництва. Методологія визначення типу виробництва. Коефіцієнт закріплення операцій. Потокове автоматизоване виробництво.

Тема 6. Технічна норма часу та її структура.

Технічна норма часу і виробітку. Штучний час та його структура. Основний технологічний час, допоміжний час, час технічного обслуговування, час організаційного обслуговування, час перерв у праці. Норма часу на задану партію деталей. Підготовчо-підсумковий час. Методики визначення норми часу: аналітична, хронометраж, фотографія робочого дня. Вплив норми часу на продуктивність праці.

Тема 7. Сучасні системи технологічного обладнання

Класифікація металорізальних верстатів та іх позначення. Службове призначення різних типів верстатів для оброблення виробів машинобудування . Основні характеристики та конструктивне оформлення верстатів. Правила та вимоги підбору верстатного обладнання для технологічного процесу. Прогресивні напрямки створення верстатного обладнання. Особливості побудови технологічних процесів обробки заготовок на верстатах з програмним управлінням. Технологічні можливості верстатів з програмним управліням. Гнучкі виробнитчі системи, їх структура, властивості та ефективність.

Тема 8. Системи високих технологій та невиробничої сфери

Сутність систем високих технологій. Структура високих технологій. База високих технологій (ВТ). Вимоги до спеціалістів в галузі ВТ. Робочі процеси ВТ. Класифікація робочих процесів ВТ за рівнем точності та досягненням функціональних властивостей виробу. Загальний напрямок та порядок розробки робочих процесів ВТ. Приклади застосування ВТ. Системи технологій невиробничої сфери. Оцінка економічної ефективності технологічних інновацій.

2. Методичні поради до вивчення тем дисципліни та питання для самостійного вивчення

Основною формою навчання студента-заочника є самостійна робота над навчальним матеріалом, яка полягає у вивченні навчального матеріалу по підручниках, розв’язуванні задач, самоперевірці, виконанні контрольної роботи. Ця робота вимагає не тільки великої наполегливості, але і вміння читати, розуміти прочитане і вміти застосувати на практиці – це суть вміння роботи з навчальними посібниками.

Перш за все необхідно ознайомитись із змістом програми. Після цього слід вибрати підручник. Опрацьовуючи матеріал, потрібно переходити до наступного питання лише після правильного розуміння попереднього. Особливу увагу слід приділяти визначенню основних понять. Потрібно детально розглянути приклади, які пояснюють означення, щоб уміти наводити аналогічні приклади самостійно.

При вивченні матеріалу по підручнику корисно вести конспект, у який бажано вписувати означення, формулювання законів, формули, рівняння і т.д. Записи слід вести акуратно, пам’ятаючи про те, що вони зроблені для того, щоб ними можна було надалі скористатись. На полях конспекту доцільно виділяти питання, які потребують консультації викладача.

Потрібно вчитись самоконтролю. Для студента-заочника це важлива форма перевірки правильності розуміння і засвоєння матеріалу.

Розв’язування задач та практичних завдань – це найкращий спосіб закріплення матеріалу. При розв’язуванні задач потрібно обґрунтовувати кожен етап, опираючись на теоретичні положення курсу. Якщо задача має декілька способів розв’язування, то слід вибрати найбільш раціональний.

Мета самостійніїх занять полягає в тому, щоб дати студентам можливість застосовувати теоретико–методологічні та економічні знання з елементів та основ системи технологій у практиці маркетингової діяльності підприємства та менеджменті з отриманням навичок коректного формулювання завдань та технологічних рішень для продукції підприємства. Відпрацювання учбової взаємодії з умовними фахівцями-“виконавцями - замовниками” відповідних служб підприємства (конструкторами-розробниками, технологами, механіками, енергетиками, стандартизаторами, адміністраторами та іншими), які приймають участь в формуванні потреб підприємства у технологічних рішеннях з виготовлення продукції підприємства. Методологія самостійніїх занять наближена до реального процесу , який відбувається в режимі визначення потреб підприємства у у технологічних рішеннях для продукції підприємства, коли викладач або студент – “замовники”, а студент або викладач – “виконавці” робіт з розробки технології виготовлення продукції.

Головним завданням самостійної робіти є:

• навчання студентів методології і основним навичкам до розроблення технології виготовлення продукції підприємства, формування технологічного забезпечення підприємства з точки зору покращення економічних показників;

• вироблення у студентів практичних умінь та навичок щодо керування процесом технологічного розвитку підприємства на макро- і мікрорівнях;

• сприяння дослідницькій діяльності, розвиток самостійності та відповідальності студентів;

• перевірка засвоєння отриманих знань та їх контроль .

В межах самостійної роботи застосовуються ключові терміни з їх визначеннями, як “система","виріб", “деталь", "складальні одиниці", "напівфабрикати", "заготовка", "технологічна операція, технологічний перехід, допоміжний перехід, допоміжний хід, установ, позиція" ; "виробнича площа, технологічне устаткування, технологічне спорядження, робоче місце.", "технологічна база ",. "виробнича програма", "масове, серійне, індивідуальне виробництво ", "технічна норма часу", "штучний, основний технологічний , допоміжний час, час технічного , організаційного обслуговування, час перерв у праці ", "технологічне обладнання", "верстатів з програмним управліням."… , “гнучкі виробнитчі системи”, високі (нано) технології, технологічні інновації, соціальні технології, рекламні компанії (технології) та інш.” .