2.2.3. Проба з сегнетовою сіллю
Для аналізу беруть два реактиви – 5 %-ний розчин міді сульфату (CuSO4) і 20 %-ний розчин сегнетової солі в 4 %-ному розчині КОН (100 мл).
Хід визначення. В пробірку наливають 1,5 мл розчину міді сульфату і 3 мл розчину сегнетової солі. Суміш реактивів обережно підігрівають до кипіння і на гарячий реактив нашаровують 4,5 мл підігрітої сечі. За наявності глюкози у сечі рідина набуває жовтого забарвлення і настає її помутніння.
кількісне визначення цукрів у сечі
Кількісне визначення цукрів у сечі проводять шляхом зброджування у цукрометрах Ейнгорна, Ласара-Кона, Альтгаузена, а також поляризаційним, орто-толуїдиновим і глюкозо-оксидазним (ферментативним) методами.
2.2.4. Визначення глюкози глюкозо-оксидазним методом
Принцип методу. Глюкоза в присутності глюкозооксидази окиснюється до глюконової кислоти і перекису водню, який у присутності пероксидази взаємодіє з фенолом і 4-амінофеназоном з утворенням хіноніміну червоно-фіолетового кольору, інтенсивність забарвлення якого є прямо пропорційною концентрації глюкози в сечі.
Обладнання: фотоелектроколориметр, фотометр, спектрофотометр (дов-жина хвилі 500–546 нм), кювети з товщиною робочого шару 5 або 10 мм.
Реактиви: 1) розчини ферментів – пероксидаза 7500 U/л; 2) буферний розчин – фосфатний буфер (рН 7,4); 3) антикоагулянт – суха суміш 0,536 г натрію щавелевокислого і 3,4 г натрію хлориду; 4) стандартний розчин глюкози – 10,0 ммоль/л (1802 мг/л).
Приготування робочого розчину. У колбу ємністю 200 мл перенести вміст флакона з буферним розчином, додати 100–120 мл дистильованої води, розчин ферментів і довести до мітки дистильованою водою.
Хід визначення. В дослідну пробірку піпеткою відбирають 0,02 мл сечі і додають 2,0 мл робочого розчину. Перемішують, витримують 20 хв при кімнатній температурі (+ 18–25 С), або 12 хв при температурі 37 С.
Контрольний розчин – 0,02 мл 0,85 %-ного розчину натрію хлориду і 2,0 мл робочого розчину (інкубація проводиться аналогічно дослідному зразку).
Визначають екстинцію дослідної проби проти контролю при довжині хвилі 500–546 нм.
Результат визначають за формулою:
Х (ммоль/л) = 10 × Дп (дослідна проба) × коеф. розведення.
Примітка. Сечу перед дослідженням розвести у 10–50 разів.
2.2.5. Визначення глюкози за кольоровою реакцією з ортотолуїдином
Принцип методу. Глюкоза при нагріванні з ортотолуїдином (реактив токсичний!) у розчині оцтової кислоти утворює сполуку, інтенсив-ність кольору якої пропорційна концентрації глюкози.
Обладнання: ФЕК-56 М, КФК-2 або КФК-3, водяна баня.
Реактиви: 1) 3 %-ний розчин трихлороцтової кислоти (ТХОК); 2) ортотолуїдиновий реактив: у 94 мл льодяної оцтової кислоти розчиняють 0,15 г тіосечовини і додають 6 мл ортотолуїдину. Реактив стійкий при зберіганні в холодильнику; 3) 500 мг%-ний стандартний розчин глюкози, приготовлений у 0,2 %-ному розчині бензойної кислоти.
Хід визначення. У пробірку вносять 1,8 мл 3 %-ного розчину ТХОК і додають до неї 0,2 мл свіжої або стабілізованої сечі. Центрифугують 15 хв при 1500 об/хв. У чисту пробірку відбирають 0,5 мл центрифугату і додають 4,5 мл ортотолуїдинового реактиву. Пробірки ставлять у киплячу водяну баню (вода має безперервно кипіти) точно на 8 хв, потім виймають їх, одразу охолоджують під проточною водою. Оптичну щільність вимірюють на фотоелектроколориметрі (ФЕК-56М, КФК-2, КФК-3) при довжині хвилі 590–650 нм (оранжевий або червоний світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 1 см. Контроль: 0,5 мл ТХОК + + 4,5 мл ортотолуїдинового реактиву.
Стандартна проба ставиться як і дослідна, але замість сечі беруть стандартний розчин глюкози з концентрацією 50–100 мг/100 мл.
Розрахунок проводять за формулою:
,
де С – концентрація глюкози у пробі, мг/100 мл крові; Сст – концентрація глюкози у стандарті; Ед – оптична щільність дослідної проби; Ест – оптична щільність стандарту.
Примітка. Сечу перед дослідженням розвести у 10–50 разів.