2.6.3. Гваякова проба
Принцип методу. Проба ґрунтується на здатності пігментів крові від’єднувати кисень у його носіїв і передавати гваяковій смолі, що легко окиснюється з утворенням білого кільця на межі двох рідин.
Приготування реактив. 10 крапель 0,5 %-ного спиртового розчину гваякової смоли, приготовленого на 90 етиловому спирті, змішують із 10 краплями озонованої терпентинової олії або 5–6 краплями водню перекису.
Хід визначення. В пробірку набирають 1–2 мл підкисленої і профільтрованої сечі і обережно нашаровують приготовлену суміш. За наявності у сечі крові на межі двох рідин утворюється біле кільце, яке поступово забарвлюється у темно-синій колір. При струшуванні вся суміш забар-влюється у синій колір.
2.6.4. Визначення міоглобіну в сечі
Принцип методу. Суть методу полягає в осадженні міоглобіну амонію сульфатом і властивості міоглобіну набувати червоно-коричневого забарвлення.
Реактив: амонію сульфат кристалічний.
Хід визначення. У 5 мл сечі розчиняють 2,8 г амонію сульфату, суміш фільтрують. Якщо фільтрат набуває червоно-коричневого забарвлення, це означає, що в сечі є міоглобін, а якщо фільтрат не змінює забарвлення, то в сечі – гемоглобін.
Сеча здорових тварин не містить міоглобіну. Наявність міоглобіну в сечі спостерігається при паралітичній міоглобінурії і травмах м’язів.
Визначення вмісту гемоглобіну в сечі
Кількість гемоглобіну в сечі визначається геміглобінціанідним та колориметричним (за Салі) методами і експрес-набором Нерta-Phan (Lа-Chemа, Чехія).
2.6.5. Визначення вмісту гемоглобіну в сечі методом Салі
Принцип методу. гемоглобін крові в розчині соляної кислоти перетворюється в солянокислий гематин, який порівнюється з гематином визначеної концентрації, взятої як стандарт.
Обладнання: гемометр Салі, очні піпетки, скляні палички, капіляр на 20 мкм.
Реактиви: 0,1 N-ний розчин соляної кислоти.
Хід визначення. У середню пробірку (до мітки 2) очною піпеткою наливають 0,1 N-ний розчин HCl. Капіляром набирають 20 мкл (0,02 мл) сечі, кінчик його витирають ватою і сечу обережно видувають на дно пробірки, а верхнім шаром кислоти промивають капіляр. Обережно перемішують і залишають на 5 хв. Внаслідок гемолізу еритроцитів із гемоглобіну утворюється солянокислий гематин коричневого кольору. У пробірку добавляють по краплях дистильовану воду, перемішуючи вміст пробірки скляною паличкою до тих пір, поки колір у ній не порівняється з кольором стандартів. Кількість гемоглобіну у грамах на 100 мл визначають за нижнім меніском рідини. У міжнародній системі (SI) кількість гемоглобіну визначають у грамах на 1 літр, тому одержаний результат необхідно помножити на 10.
2.6.6. Визначення вмісту гемоглобіну геміглобінціанідним методом
Принцип методу. Гемоглобін при взаємодії з калієм залізосинєродистим (червона кров’яна сіль) окиснюється у метгемоглобін, що утворює з ацетонціангідрином кольоровий геміглобінціанід, інтенсивність забарв-лення якого пропорційна концентрації гемоглобіну.
Обладнання: фотоелектроколориметр, піпетки мірні на 0,02 мл і 5 мл; пробірки; колби мірні на 250 мл та 1л.
Реактиви: ацетонціангідрин (2 ампули по 0,5 мл – 0,47 г); суміш реактивів (2 флакони по 1,2 г), у т. ч. калій залізосинєродистий – 0,2 г, натрій двовуглекислий – 1,0 г; стандартний розчин гемоглобінціаніду (зберігається у холодильнику при +4 °С).
Хід визначення. До 5 мл робочого розчину в пробірку додають 0,02 мл сечі і перемішують. Через 10 хвилин записують показники фотоелек-троколориметра при довжині хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі шириною 10 мм проти контрольної проби (робочий розчин або дистильована вода). За формулою або калібрувальним графіком визначають уміст гемоглобіну в сечі (г/100 мл або г/л):
,
де Едп – екстинція дослідної проби; Ест – екстинція стандартного розчину; 59,75 – концентрація геміглобінціаніду в стандартному розчині; 251 – розведення сечі; 0,001 – коефіцієнт для перерахунку мг/100 мл у г/100 мл.