6.4 Сутність, характеристика організаційної структури управління.

Згідно з виробничої і загальної структури підприємства формуються конкретні органи управління ним.

Весь управлінський персонал підприємства поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми).

Функціональний персонал - допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами).

Комплекс взаємовідносин, які виникають між лінійним і функціональним персоналом утворюють систему управління підприємством, яка є основою структури управління будь яким суб’єктом.

Організаційна структура управління - це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

• склад і структура функцій управління;

• кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

• професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

• склад самостійних структурних підрозділів;

• кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

• інформаційні зв'язки.

Для ефективного впливу управління на процес організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

• адаптивність (здатність пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

• гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

• адекватність (постійна відповідність параметрам керованої системи);

• спеціалізація;

• оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

• оперативність;

• надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

• економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;

• простота (легкість розуміння персоналу та його пристосування до даної форми управління).

На побудову організаційних структур управління впливає система факторів: розміри виробничої діяльності фірми (середня, мала, велика); виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво); сфера інтересів (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок); масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, в т. ч. виробничих, збутових тощо); характер об'єднання (концерн, фінансова група тощо).

В організаційній структурі управління кожний її елемент (підрозділ) має відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні.

Лінійні зв’язки - виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор - начальник цеху - майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв’язки - характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху - начальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв’язки - мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху - начальник цеху, начальник служби маркетингу - начальник конструкторського відділу).