Читає поезію “Фронтовики”

Демонструються слайди з воєнними світлинами

Підсумок.

Учитель: Що нам дає вивчення літератури рідного краю?

Учні висловлюють свої думки.

Учитель. Як вже говорилося, найбільше Дмитро Луценко відомий як поет-пісняр. У чому ж секрет популярності його пісенної творчості? У правдивому емоційному, психологічно виваженому розкритті душевного тепла людини, її невмирущого прагнення до справедливості й добра, любові до матері й затишної домівки, яка гріє душу спогадами про дитинство, перше кохання, пісні юності, мелодії яких закарбувалися у пам’яті на все життя.

Ось як написав про вплив пісенного слова поет у вірші “Кузня”.

Складать пісні – то, сину, мудре діло...

Ти слово куй, як я гарячу сталь,

Щоб серце в ньому плакало й раділо,

Дівчатам – ніжне, хлопцям – крем’яне,

Тверде і гостре, як дамаська криця,

Тоді тебе народ і пом’яне,

Тоді і пісня людям знадобиться...

Пісенний засів Дмитра Луценка став окрасою репертуару не лише відомих професійних майстрів, а й численної армії самодіяльних митців.

А розпочав засів своєї пісенної ниви Дмитро Луценко ще в роки грізної Вітчизняної війни. Від’їжджаючи на фронт, молодий солдат написав пристрасні поезії “За батьківщину” та “Пісня кіннотників” і подарував їх корифею української музики Левку Миколайовичу Ревуцькому, який своєю прекрасною музикою ніби благословив поета на славний шлях співдружби двох сестер – поезії та музики.

Минули роки... Сьогодні неможливо уявити собі скарбницю сучасної української пісні без творів Дмитра Омеляновича Луценка.

Україну Луценко уявляв у образі матері, мадонни, пишної квітки планети Земля.

Учениці виконують пісню “Україна, любов моя” (музика І.Шамо).

Учитель. Творчість зріднила Дмитра Луценка з Анатолієм Шашкевичем. Одну за одною створюють вони талановиті пісенні перлини. Серед них і пісня “Мамина вишня”. Як вона народилась?

Учениця. Ось як про народження пісні розповідав сам автор. “Я так ніжно кохав свою дорогу матусю! Щоразу, коли згадую її гірку долю, у мене в душі щось перевертається. Про матерів написано багато гарних пісень. По-моєму, неперевершений тут Андрій Малишко. Мені з композитором Анатолієм Шашкевичем захотілося створити свою, оригінальну. Але як її такою зробиш, коли, здається, усі найкращі слова про матерів уже написані й виспівані? У довгих творчих муках народилася-таки наша, не подібна до інших, “Мамина вишня”.

Звучить грамзапис пісні у виконанні р.Кириченко

Учитель. А зараз прозвучить пісня, що стала своєрідною візитівкою столиці. Видзвонює ця мелодія на годинниковій вежі на майдані Незалежності через кожну годину, а по міському радіо лунають позивні... Вона називається...

Учні. “Києве мій”.

Учитель. Яка ж історія створення цієї пісні?

Учень. (Його розповідь ілюструється слайдами зі світлинами). Якось Дмитро Омелянович та співак Юрій Гуляєв ішли весняним Хрещатиком, про щось гомоніли. Якоїсь миті їхні погляди прикував дивовижної краси колір. То на клумбах квітли, палахкотіли канни – красиві багряні квіти. Замилувавшись, Юрій Гуляєв звернувся до Дмитра Луценка з такими словами: “Ви – поет, ви можете перелити цю красу в слова. А музика знайдеться. Напишіть мені пісню про канни – рідкісні квіти...” Експромтом спалахнули рядки: “В очі дивляться канни...” Поет прийняв замовлення. Щоб дужче надихнутися враженнями, вийшов на Володимирську гірку. Перед ним в усій красі постало справжнісіньке зелене море, яке вигравало ніжними хвилями. Того ж вечора були написані слова:

Грає море зелене,

Тихий день догора,

Дорогими для мене

Стали схили Дніпра.

Досить легко написався і другий куплет, і третій. А ось із приспівом не виходило ніяк. Минув місяць, а приспіву не було.

Коли це одного разу автор побачив на Хрещатику двоє молодят. Хлопець намагався зазирнути в очі своїй коханій і все промовляв: “Ну, як тебе, таку красуню, та й не любити?” Ці слова й перелились у приспів:

Вечорів оксамити –

Мов щастя прибій...

Як тебе не любити, Києве мій!

Юрій Гуляєв був першим і, либонь, найкращим виконавцем цього твору. Він же порадив композиторові маршовий темп змінити на вальсовий, щоб пісня краще лягала на його голос...