3.1. Оцінка дизельних палив за зовнішніми ознаками.

При оцінці дизельних палив за зовнішніми ознаками використовують методи, розглянуті стосовно оцінки бензинів в лабораторній роботі № 1. Додатково необхідно відзначити деякі характерні особливості, що відносяться до кольору і запаху палив.

Всі дизельні палива пофарбовані, що обумовлено наявністю в них розчинених смол. В залежності від природи і кількості смол колір палива, обумовлений в скляних циліндрах діаметром 40 - 55 мм, змінюється від жовтого до світло-коричневого. Чим менше інтенсивність забарвлення палива, тобто чим воно світліше, тим менше в ньому смолистих речовин і тим вище його якість.

У більшості випадків дизельні палива мають різко виражений запах, типовий для багатьох нафтопродуктів (за винятком бензинів і гасу). Зимові і особливо арктичні сорти дизельних палив мало відрізняються за фракційним складом від гасу, тому по запаху вони можуть бути схожі з гасом.

Після оцінки випробуваного зразка за зовнішніми ознаками необхідно порівняти його з наявними в лабораторії пробами стандартних дизельних палив і дати попередній висновок про його приналежність до тієї або іншої марки дизельного палива.

0. Визначення кінематичної в'язкості випробовуваного зразка палива.

В'язкість переважної більшості нафтопродуктів (палив, рідких мастильних матеріалів, спеціальних рідин) прийнято виражати в одиницях кінематичної в'язкості, яка визначається за допомогою капілярних віскозиметрів.

Для визначення кінематичної в'язкості (v) використовують віскозиметри типу ВПЖ-2, ВПЖТ-2 або типу Пінкевич (ВПЖ-4, ВПЖТ-4). Найбільшого поширення набули віскозиметр типу ВПЖ-2 і віскозиметр Пінкевич (рис. 2.1). При цьому віскозиметри типу ВПЖ-2, ВПЖТ-2 використовуються для визначення кінематичної в'язкості прозорих нафтопродуктів з в'язкістю від 0,6 до 30 000 мм²/с, а віскозиметри типу ВПЖ-4, ВПЖТ-4 - для рідин з межами в'язкості 0,6 -10000 мм²/с. Кожен діапазон кінематичної в'язкості вимагає ряду віскозиметрів.

Рис. 2.1. Заповнення рідиною віскозиметра:

а - типу ВПЖ-2, б - типу Пінкевича.

1. Широке коліно; 2 - вузьке коліно; 3, 4, 6 - розширювальні ємкості; 5 - капілярна рубка; 7 - порожнистий відросток; А - верхня мітка; Б - нижня мітка

Капілярний віскозиметр являє собою U-подібну трубку з трьома розширеннями, в вузьке коліно якої впаяний капіляр. Віскозиметри випускають з різними діаметрами капіляра (0,4; 0,6; 0,8; 1,0; 1,2; до 4,0 мм). Над капіляром розміщені два розширення, між якими і над капіляром маються кільцеві мітки. Нижче розширення служить резервуаром, куди перетікає рідина при визначенні в'язкості. Воно розширено з тією метою, щоб висота стовпа рідини, під дією якого відбувається витікання, залишалася приблизно постійною. У верхній частині високого коліна мається патрубок, який служить для приєднання гумової груші. На верхніх розширеннях нанесені номер віскозиметра і номінальний діаметр капіляра. На кожний екземпляр віскозиметра повинен матися паспорт, в якому вказується постійна віскозиметра «С» в мм²/с².

Визначення кінематичної в'язкості проводиться за допомогою віскозиметра ВПЖ-4 в наступній послідовності.

Порядок виконання роботи.

Для заповнення віскозиметра паливом на порожнистий відросток надівають гумову трубку з грушею, перевертають на 180 ° і занурюють вузьке коліно в стаканчик з випробуваним паливом. Закривши пальцем отвір широкого коліна, паливо за допомогою груші засмоктують у вузьке коліно віскозиметра до мітки між капіляром і розширенням.

П отім віскозиметр занурюють у термостат так, щоб кулька віскозиметра виявилась повністю в термостатній рідині (рис. 2.2). Витримують віскозиметр в термостаті не менше 15 хв при температурі 20° С. При заповненні та витримуванні віскозиметра в ньому не повинно утворюватися розривів і бульбашок повітря. Потім, не виймаючи віскозиметр з термостата, за допомогою гумової груші створюють розрядження в трубці 7 (див. рис. 2.2), повільно набираючи ДТ (з розширення 6) в кульку 3 кілька вище мітки А.

Рис. 2.2. Прилад для визначення в'язкості нафтопродуктів.

1 - термометр; 2 мішалка; 3, 4, 6 - розширення віскозиметра; 5 - капіляр віскозиметра; 7 термостат; 8 – електропідігрівач.

Піднявши ДТ вище мітки А, відключають гумову грушу і спостерігають за перетіканням палива через капіляр 5 і розширення 6. У момент досягнення паливом рівня мітки А вмикають секундомір, а в момент проходження рівня мітки Б, його зупиняють. Замір часу проводять з точністю до 0,1 с. З тієї ж порцією палива випробування проводять кілька разів. Необхідно отримати п'ять (τ₁, τ₂, τ₃, τ₄, τ₅) результатів часу закінчення ДТ, максимальна різниця між якими не перевищувала б 1% від абсолютного значення одного з них.

Розрахунок кінематичної в'язкості випробовуваного палива при температурі +20° С може бути підраховано по формулі:

ν₂₀ = С τ _ср, (2.1)

де С - постійна віскозиметра (вказана в паспорті віскозиметра), мм²/с²; τ_ср - середнє арифметичне з п'яти значень часу закінчення випробуваної рідини, с.

Обчислення значення ν₂₀ округлити з точністю до третього знака, тобто в остаточному результаті мають бути відображені три послідовних десяткових порядку.

В залежності від температури випробування і в'язкості палива вибираємо капіляр віскозиметра по табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Вибір капіляра для випробувань.

Температура, ºС	+50	+20	0
Діаметр капіляра, мм	0,4—0,6	0,8—1,0	1,0—1,2