0. Оцінка оливи за зовнішніми ознаками.

Порядок виконання роботи.

Для цього залити оливу в скляний циліндр діаметром 10-50 мм. Визначити візуально прозорість оливи у світлі, що проходить, наявність осаду і зважених включень, колір у відбитому світлі і запах оливи.

3.2. Визначення температури спалаху оливи.

Порядок виконання роботи.

Для цього треба: зібрати відповідно до (рис. 3.1) прилад, який складається з штатива 1, на якому встановлена електрична плитка 2. На електричній плитці стоїть керамічна або скляна ємність 4 з піском (піщана баня), в яку поміщений тигель 3 з випробовуваної оливою. У тигель з оливою вертикально встановлений термометр 5, закріплений згори на штативі, а нижня частина його з ртутною кулькою знаходиться в оливі і не торкається дна тигля. Тигель 3 повинен знаходитися на шарі піску завтовшки 5-10 мм, а простір між тиглем і місткістю повинно бути засипано піском на висоту 8-10 мм від краю тигля.

Рис. 3.1. Прилад для визначення температури спалаху.

1 - штатів; 2 – плитка електрична; 3 - тигель; 4 – скляна ємність;

5 – термометр.

Залити випробовувану оливу в тигель до рівня піску і перевірити правильність установки термометра в штативі; включити електроплитку на найбільшу швидкість нагріву. Очікувана температура спалаху має бути приблизно 200 ⁰С; за 20 ⁰С до очікуваної температури спалаху зменшити швидкість нагріву до 5 ⁰С в хвилину; при температурі нижче очікуваної на 10 ⁰С повільно провести над поверхнею оливи на відстані 10-15 мм відкритим полум'ям. Довжина полум'я має бути 3-5 мм, а час пересування полум'я паралельний поверхні оливи 2-3 с; такі випробування повторювати через інтервали температури олії 2 ⁰С до тих пір, поки над поверхнею не з'явиться пробігаюче і зникаюче полум'я синього кольору; у момент спалаху засікти температуру оливи по термометру і записати значення температури спалаху в звіт; якщо атмосферний тиск відрізнятиметься від нормального, тоді розрахувати реальну температуру по формулі:

t = t _р + 0,0345(760 - p) (3.2)

де t _р - температура спалаху оливи; р - атмосферний тиск при проведенні досвіду, виміряне за допомогою барометра.

0. Визначення в’язкістно температурних характеристик моторних олив.

Порядок виконання роботи.

Для цього використовується прилад, який називається віскозиметром. Він представляє собою скляну V- образну трубку з трьома розширеннями (рис. 3.2.). У вузькому коліні А знаходиться капіляр 1 діаметром від 0,8 до 1,5 мм (таблиця 3.3.). На нижньому 2 і верхньому 3 розширеннях нанесені відповідно діаметри капіляра і номер віскозиметра, що відповідає паспортним даним. Вузьке коліно має дві мітки: верхню - а і нижню - б. У широкому коліні б розташовані відвідна трубка 4 і розширення 5.

Заповнити віскозиметр оливою, для чого надіти на відвідну трубку 4 гумову трубку з грушею. Затиснувши пальцем зріз коліна б, перевернути віскозиметр і опустити коліно А в ємність з олією. Засмоктати (за допомогою гумової груші) оливу у віскозиметр до мітки б, вийнявши його з ємності з оливою, і швидко перевернути в нормальне положення.

Рис. 3.2. Прилад для визначення кінематичної в'язкості оливи:

А, Б - відповідно вузьке і широко коліно; а, б - мітки; 1 - капіляр; 2, 3 - нижнє і верхнє розширення; 4 - відвідна трубка; 5 - розширення; 6 - склянка; 7 - кришка; 8 - термометр; 9 – електроплитка.

Видалити оливу із зовнішнього боку віскозиметра; погрузити віскозиметр в скляну склянку з водою до рівня, щоб розширення 3 було наполовину занурено у воду, і закріпити його у вертикальному положенні за допомогою кришки 7; встановити термометр 8 в склянку так, щоб його резервуар знаходився на середині капіляра 1; нагрівати воду за допомогою електроплитки 9 до температури 25 ⁰С, підтримувати цю температуру впродовж 15 мін, щоб олива прогрілася до вказаної температури; надіти гумову трубку з грушею на коліно А і засмоктати оливу вище за мітку а (у оливі не повинно бути бульбашок повітря); зняти трубку з коліна А і спостерігати за витіканням оливи з верхнього розширення 3. Коли його верхній рівень досягне мітки а, включити секундомір і вимкнути його, коли рівень олії досягне мітки б. Час витікання олії записати в звіт. Потім досвід повторити ще двічі.

Вибирають віскозиметр з необхідним діаметром капіляра (таблиця 3.2), щоб час перетікання олив при заданій температурі був не менше 200 секунд.

Таблиця 3.2.

Рекомендовані діаметри капілярів віскозиметра при визначенні в'язкості олив

Найменування олив	Діаметр капіляра в мм при температурі випробувань
	100 ºС	50 ºС	0 ºС
Олива класу в'язкості 8 і 10 мм 2	0,8	1,2-1,5	3,0
Олива класу в'язкості 16 мм 2	1,0-1,2	1,5-2,0	-

Якщо час витікання оливи з віскозиметра складає від 0 до 300 с, проводять п'ять вимірів, якщо воно складає 0-600 с, то досить чотирьох вимірів.

Результати виміру часу витікання оливи не повинно відрізнятися один від одного більше, ніж на 1,5 %.

Однією з важливих властивостей олив, що характеризує їх експлуатаційні властивості, являється міра зміни в'язкості оливи залежно від температури, яка визначається або відношенням в'язкості при двох крайніх температурах ν_мін/ν_макс, або по індексу в'язкості.

Індекс в'язкості оливи - показник, що отримується шляхом зіставлення в'язкості цієї оливи з двома еталонними, в’язкістно - температурними властивостями одного з яких прийняті за 100, а другого - за одиницю.

Індекс в'язкості характеризує в'язкість оливи. Чим він вищий, тим в’язкістно –т температурні властивості оливи кращі.

Визначити індекс в'язкості можна за допомогою номограми (рис. 3.3). Для цього треба відкласти по осях ординат відповідні величини в'язкості, провести горизонтальну для (h50) і вертикальну для (h100) пряму лінію. На місці їх перетину знайти лінію індексу в'язкості і записати його значення при 50 і 100 ⁰ С в звіті.

3

Рис. 3.3. Номограма для визначення індексу в'язкості оливи.

Відношення в'язкості при 50 ºС до в'язкості при 100 ºС для автомобільних олив дорівнює 4-9. Чим менше відношення, тим пологіша в’язкістно - температурна крива, тим краще в’язкістно - температурні властивості оливи.

Оцінка по індексу в'язкості ґрунтується на порівнянні в’язкостно - температурних властивостей випробовуваної і двох еталонних олив. Одна еталонна олива має пологу в’язкістно - температурну криву, і його індекс в'язкості прийнятий за 100 одиниць; інша володіє крутою в’язкостно - температурною кривою, і його індекс в'язкості вважають рівним 0.

В’язкостно - температурна крива випробовуваної оливи розташовується між кривими еталонної оливи і по її положенню судять про індекс в'язкості. Практично індекс в'язкості визначають розрахунковим шляхом. Якщо очікуваний індекс в'язкості знаходиться в межах від 0 до 100, то його розраховують як відношення в'язкості, визначуваної при 40 ⁰С і 100 ºС по формулах :

(3.3)

(3.4)

де U — кінематична в'язкість оливи при 40 ⁰С; значення L, Н і D знаходять по таблиці ДСТУ, спираючись на величину кінематичної в'язкості оливи при 100 ⁰С.

4. Зміст звіту.

1. Найменування й ціль роботи.

2. Ескіз і опис експериментальної установки.

3. Протокол досліджень.

4. Графіки залежностей досліджуваних параметрів вязкостно-температурная характеристики олив.

5. Аналіз отриманих результатів і висновки по роботі.