Наука китаю

Відомо, що наука в Стародавньому Китаї була дуже розвинена. Проте вона йшла абсолютно іншим шляхом, ніж нинішня наука Заходу. У чому ж полягає корінна відмінність стародавньої китайської науки від сучасної західної науки?

Наведемо приклад: у будь-якого уряду є свої політичні, економічні та військові таємниці, які він не розголошує перед громадськістю. Це схоже на те, ніби для громадськості ці речі не існують. Тільки кваліфіковані фахівці можуть на законній підставі проглядати конфіденційні документи. Такі люди мають бути надійними і відданими своїй країні, тоді їм довіряють державні таємниці.

Таємниці Всесвіту ще дивовижніші та глибші, ніж державні таємниці, і ніхто не може осягнути їх. Людині потрібен ключ, щоб дістати доступ до таємниць Усесвіту.

Глибокі речі на поверхні не лежать

Якщо Боги створили все в Усесвіті, тоді, щоб досліджувати таємниці Космосу, людина повинна вірити в Богів. Людина у своїх учинках повинна дотримуватися божественних заповідей, повинен легко ставитися до слави й багатства. Тоді Боги можуть відкрити свої таємниці тим, хто заслуговує на це. Вдосконалення свідомості є необхідною умовою та основою для таких досліджень. На перший погляд це видасться дивним, але глибокі речі на поверхні не лежать. Історія Стародавнього Китаю підтверджує цю істину. Вчені Серединної держави (Китай) у далекій старовині були насамперед людьми високої моралі, тому вони мали незвичайні знання й здатності. До того ж вони проходили таємне систематичне навчання у мудрих учителів. У них були надзвичайні здатності, зокрема, відкрите небесне око. Це дозволяло їм бачити речі в інших просторах, пояснювати походження людських захворювань.

Наприклад, Сун Симяо, великий медик епохи династії Тан, був даосом. Він мав надприродні здатності й міг безпосередньо бачити джерело захворювання в інших просторах. Ця здатність зробила його видатним лікарем, тому його ім'я дійшло до нашого часу.

Чжан Хен, який жив в епоху династії Хань, винайшов армілярну сферу (небесний глобус) і перший у світі сейсмограф. Навіть у наш час механічний принцип цього приладу є таємницею. Сучасні люди не можуть з'ясувати, як він "спроектував" цей прилад. Це тому, що він використовував божественні сили, отримані в процесі старанного самовдосконалення.

Великий шовковий шлях – шлях взаємозвязуів культур сходу і заходу

Великий Шовковий шлях є системою караванних доріг, що сполучають Євразію від Середземномор'я до Китаю і що служили в епоху давнини і середньовіччя вузловим пунктом для ведення торгівлі і діалогу культур Сходу і Заходу.

　Самий відомий «шовковий шлях» - це шлях, рух яким почався в 138 році, коли із столиці династії Хань вийшов перший посольський караван, що супроводжував князя Чжан Цзяня, якого імператор У-ді послав у країни Заходу. Цей маршрут починався в Ханьській столиці на сході і закінчувався в столиці Римської імперії на заході. У цього маршруту є дві гілки: південна і північна. Південний шлях проходив від застави Янґуань в Дуньхуані на захід, до підніжжя гір Куньлунь, він тягнувся крізь гірський хребет Цунлін до сучасних кордонів Афганістану, Ірану, охоплюючи Арабський півострів і врешті-решт закінчувався в межах Римської імперії. А західний шлях тягнувся від застави Юйменьґуань на захід, проходів уздовж гірського ланцюга Тянь Шань крізь гірський хребет Цунлін, охоплював сучасну Центральну Азію, і на заході з'єднувався з південною гілкою. Ці два маршрути називаються «сухопутним шовковим шляхом».

Окрім цієї дороги, є ще два менш відомі шовкові шляхи. Один з них починався в провінції Сичуань перетинав провінцію Юаньнь і тягнувся до північних теренів Бірми, а далі, потім через річку Брахмапутра він тягнувся до кордонів Індії і йшов уздовж узбережжя найбільшої річки Індії – Гангу до Іранського нагір'я. Насправді цей щлях сформувався дещо раніше ніж сухопутний шовковий шлях. У 1986 році в місті Ґуанхань провінції Сичуань на руїнах Саньсін археологи виявили декілька археологічних пам'яток, пов'язаних з культурою західної Азії і Афін. У тому числі в руки археологів потрапили золотий жезл завдовжки 142 см, священне дерево заввишки 4 м і декілька бронзових виробів. Археологи вважають, що ці пам'ятки є свідками часу початку торгівельних контактів і обміну в межах шовкового шляху. Якщо припущення археологів вірні, то цей шовковий шлях сформувався більше 3 тисячоліть тому.

　Окрім цієї дороги, є ще два менш відомі шовкові шляхи. Один з них починався в провінції Сичуань перетинав провінцію Юаньнь і тягнувся до північних теренів Бірми, а далі, потім через річку Брахмапутра він тягнувся до кордонів Індії і йшов уздовж узбережжя найбільшої річки Індії – Гангу до Іранського нагір'я. Насправді цей щлях сформувався дещо раніше ніж сухопутний шовковий шлях. У 1986 році в місті Ґуанхань провінції Сичуань на руїнах Саньсін археологи виявили декілька археологічних пам'яток, пов'язаних з культурою західної Азії і Афін. У тому числі в руки археологів потрапили золотий жезл завдовжки 142 см, священне дерево заввишки 4 м і декілька бронзових виробів. Археологи вважають, що ці пам'ятки є свідками часу початку торгівельних контактів і обміну в межах шовкового шляху. Якщо припущення археологів вірні, то цей шовковий шлях сформувався більше 3 тисячоліть тому.