Ермітажні твори Рубенса виконані різними прийомами.

Особливо добре видно процес його живопису на його ескізах, які складають в Ермітажі-багату колекцію. Тут завдяки незакінчена живопису можна добре простежити весь процес роботи. Промазування білого грунту прозорою золотисто-коричневою фарбою, на якій видно сліди пензля, ясно виступає на більшості ескізів. Ясно видно також і тушевка форм коричневою фарбою в ескізах, залишених в цьому тоні. В інших же ескізах понад коричневої фарби лежить гризайль, поверх якої місцями нанесені локальні фарби.

Всі названі ескізи виконані фламандським методом живопису, крім одного, що представляє ескіз плафона, що зображує апофеоз англійського короля Якова I, який написаний по сірому грунту по-італійськи.

Для робіт, виконаних «алла прима», характерний портрет камеристки принцеси Ізабелли Іспанської. В останньому через тонкі шари фарб прозирає традиційна у Рубенса коричнева промазка білого грунту, нанесена досить недбало (борозенки кисті). Вона добре в даний час видна, особливо в світлі дні, але її, зрозуміло, не було видно в свій час.

Жіночий портрет в овальній рамі дуже характерний для живопису Рубенса з грізайльним подмалевком. Тут чрезвичаіно типові синюваті півтіні в тілі, золотисті прозорі тіні і кіновар в тонах тіла, яку любив Рубенс.

Чудова картина Рубенса «Персей і Андромеда», виконана в кращі роки його творчості, є прекрасним зразком живопису по фламандській методу.

Картина, що зображає пастушу сцену, виконана в італійській манері; тут чудові драпірування.

У ермітажний картині «Венера і Адоніс» дерево, на якому виконана живопис, лопнуло, але в емалеподобних фарбах картини немає ні найменших тріщин.

І в даний час є художники, які розтирають фарби зі скипидаром і тільки на палітрі змішують їх з речовиною.

Реформа́ція (від лат. reformatio) - християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел Християнства, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади.

Реформацію пов'язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі — та відповідно називають протестанською, лютеранською або євангелічною.

Передумовою до Реформації була криза Папства у 14-15 ст. — західна схизма. Рух із церковного поступово переростав в суспільний через невтіленні надії на церковну реформу після рішень Констанцького собору 1414-1418 (папа Мартин V) і особливо Базельсько-Флорентійського собору 1431-1449 (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату (умови) 1448 р. щодо Німеччини між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом ІІІ-ім і папою Миколаєм V.

Безпосереднім початком Реформації вважається розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року у місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.

Ініційований М.Лютером церковно-релігійний рух призвів до розриву єдності західно-європейської церкви - появи національних церковних спільнот та виникнення нової теології протестантизму.