Вплив християнства на подальший розвиток культури

Ранні пам’ятки християнського мистецтва належать до ІІ–ІІІ ст. У цей час християнство було гнаною релігією, і найхарактернішими пам’ятками його є таємні підземні катакомби, де послідовники Христа збиралися для спільної молитви та трапези любові.

Стіни катакомб були прикрашені розписами на християнські сюжети. Найбільш ранні з них – через потребу конспірації – мають символічний характер: наприклад, Христа символізувало зображення риби, християнство – виноградної лози з гронами тощо.

Як вже згадувалося вище, у 325 році Костянтин оголосив християнство державною релігією, хоча сам імператор залишався язичником, а хрещення прийняв вже на смертному ложі.

Тоді починають будуватися християнські храми – базиліки, праобразом яких були римські публічні центри.

Перед входом до базиліки містився двір, оточений колонадою (в ньому залишалися ті, хто ще не пройшов обряд хрещення і тому не мав права входити до храму). В центрі двору розташовувався фонтан для обмивання. Потім йшов нартекс (закрите приміщення перед храмом для тих, хто готується до хрещення або кається). Із нартексу йшли входи до головного приміщення храму, яке являло собою велику залу з рядами колон (інколи їх було три, і кожна називалася навою). У протилежному до дверей східному боці була напівкругла апсида, де містився вівтар; сонце зранку освітлювало крізь вікна апсиди всю церкву. У вівтарі на престолі стояв семисвічник, успадкований з юдейського культу; тут вершилося священнодійство перевтілення хліба й вина на Тіло й Кров Христові (євхаристія), що змінило собою жертвоприношення старозавітної церкви. Тут лунали церковні гімни й звучали проповіді, що коментували Біблію, яку читали з величезною пошаною. Все це було повторенням структури скинії Мойсея та Соломонового храму й зберігається в структурі православної церковної будівлі й сьогодні. Храм прикрашався мармуром та мозаїкою. Базиліка стала основою для формування типу християнського храму в епоху середньовіччя.

Матір’ю християнських церков всього світу вшановується базиліка, яка носить ім’я Іоанна Предтечі – Сан Джованні ін Латерано. Це перший із легально зведених християнських храмів. Імператор Костянтин побудував її у 319 році, як приватна особа на землі, що належала йому, і за власні кошти. Константин не бажав порушувати традиції і викликати невдоволення сенату, яке б не забарилося у випадку зведення християнської церкви поряд з храмами язичницьких богів. Тому місце вибрав на околиці міста – біля авреліанської стіни, яка була межею Рима.

У соборі Сан Джованні ін Латерано декілька віків знаходилося (до пограбування у ХV ст.) багато християнський реліквій, тут зберігалися голови свв. Петра і Павла, накидка Діви Марії, частина столу Таємної вечері. До неї ведуть 28 щаблів Святих сходів (skala santa), яких привезли у Рим із Єрусалиму. По них Ісус колись піднімався до Пілата.

В цьому храмі папа Сильвестр І охрестив на смертному одрі імператора Костянтина; тут поховано багато пап.

В період Костянтина почали зводити собор Святого Петра та церкву Санта Кроче ін Джерузалемме (Святого Хреста Єрусалимського) – також на околиці міста, поряд з палацом, де імператриця Єлена, мати Костянтина, в невеличкій молитовні зберігала частину Животворящого Хреста, привезену із Єрусалима. Базиліка – справжня скарбниця безцінних реліквій. Тут знаходився святий цвях, із тих, яким були прибиті руки і ноги Христа; два святі шипи із тернового вінка Спасителя; каміння з-під Його святих ясел. Навіть вказівний палець Фоми Невіруючого, якого вклав у рану учень воскреслому Вчителю.

В число чотирьох найраніших християнських храмів входить базиліка Санта Марія Маджоре – Свята Марія Велична. Вона найкраще за інших зберегла свій початковий вигляд, хоча пізніше до неї з боків прибудували капели.

Будівництво базиліки розпочалося після Ефеського собору 431 р., коли було підтверджено незаперечність Символу віри. Всередині базиліка поділена на три нави двома рядами із 40 колон із іонійськими капітелями. Такі довгі колонади були характерні для Рима епохи Костянтина. Як і всі римські базиліки ІV–V ст. Санта Марія Маджоре не має склепіння, центральна нава в ній перекрита стелею.

Велике значення в інтер’єрі ранніх церков відіграє християнська мозаїка. В Санта Марія Маджоре вона покриває стіни центральної нави, тріумфальну арку та апсиду. Головна тема мозаїк – прославляння Богоматері („Благовіщення”, „Поклоніння волхвів”, „Стрітення”, „Втеча до Єгипту” та ін.). Також – мозаїчні сцени на сюжети Біблії. В соборі збереглася мозаїка „Трійця” – одне із перших втілень цього найважливішого богословського сюжету в образотворчому мистецтві, яке дійшло до нашого часу.

В Санта Марія Маджоре зберігається велика кількість святих реліквій – Свята Кров Христова, декілька шматків дерева Його ясел, мощі апостола Матвія. В капелі Паоліна, зведеної на початку ХVІІ ст. встановлений образ Богоматері, захисниці римлян, – „Salus Populi Romani”(„Спасіння римського народу”). І монументальність, і величність образу відповідає загальному настрою храму, який носить ім’я Цариці Небесної.

Послідовники Константина на імператорському престолі також займалися християнським будівництвом. При Феодосії І (379–395), наприклад, в Римі зведено церкву Сапета Пуденціана і велику базиліку, присвячену св. Павлу. Їх також будували далеко від центру, що відбилося на назві собору Святого Павла: фуорі ле мура – „за міськими стінами”. Базиліка Сан Паоло фуорі ле мура звели над гробівником святого Павла, у 1823 р. вона згоріла. Сучасний храм є точною копією колишнього. Тут зберігаються страшні ланцюги св. Павла, якими від був прикутий у в’язниці.