Мистецтво Стародавнього Риму

Центр Рима сформувався в межах болотистої рівнини, оточеної трьома пагорбами – Капітолієм, Палатином і Квіріналом, де утворилася площа Давнього Рима – Римський форум (форум Романум). Форум виконував значення торгівельної і громадської площі; вигляд його склався вже до ІІ ст. до н.е. Пізніше ще п’ять форумів приєдналися до першого (імператорські форуми Цезаря, Августа, Віспасіана, Нерви і Траяна).

Внаслідок поступової, різночасової забудови форум Романум став адміністративним центром. Окремі будівлі, які виникли на вільних ділянках, тіснилися одне біля одного. У підніжжі скелястого Капітолію у 80-х рр. І ст. до н.е. було зведено будівлю Державного архіву – Табуляріуму. На його фасаді, вперше із вцілілих до нашого часу споруд, застосовано римську ордерну аркаду – типову римську архітектурну систему, яка поєднала два взаємо протилежні принципи перекриття – архітравний (балковий), пов’язаний своїм походженням з Грецією, шатровий, запозичений римлянами у етрусків.

Перед Табулярієм в різний час збудовані храми – богині Конкордії (Згоди) та Віспасіана (кінець І ст. н.е.).

На південно-західній стороні форуму розмістився храм Сатурна, поряд з ним – велика базиліка Юлія і далі – храм легендарних близнюків Діоскурів – Кастора і Полукса. Протилежна північно-східна сторона форуму обмежувалася базилікою Емілія. Торцеві вузькі частини форуму завершувалися ораторськими трибунами – рострами. Головна трибуна знаходилася на стороні Капітолію. Справа від неї розміщувалася тріумфальна арка Септимія Севера початку ІІІ ст. н.е.

Споруди Давнього Рима періоду республіки свідчать про цілковите оволодіння грецькими архітектурними ордерами. Серед збережених пам’яток монументального зодчества найбільш відомі три круглі храми богині Вести, збудовані у ІІ–І ст. до н.е.

При Нероні був побудований у 50 р. н.е. архітектором Рабірієм палац, який разом із садами займав величезну площу на пагорбах Палатіні та Еспіліні. Грандіозний імператорський маєток в центрі міста складався, крім палацу, з групи будівель, куди входили терми, фонтани, акведуки, різноманітні павільйони для розваг, парки, велике озеро, діброви та виноградники, в садах було багато статуй.

Внутрішні приміщення палацу нагадували казкову красу: наприклад, стеля їдальні оберталася, була викладена пластинами із слонової кістки, під час банкетів стеля розсувалася і звідти сипалися квіти. Стіни були облицьовані різними видами мармуру і так багато оздоблені позолотою, що палац назвали „Золотим”. Палац майже був цілком зруйнований при Флавії, на його місці були побудовані Колізей та терми Тита і Траяна.

Найдавнішим твором пластичного мистецтва перших десятиліть римської республіки є знаменита етруська бронзова Капітолійська вовчиця (поч. V ст.), яка на довгі століття стала символом Рима. (Фігури Ромула та Рема були виготовлені в епоху Відродження).

Одним із значних досягнень республіканського мистецтва став портрет. Йому передували воскові маски – „персони”, яких римляни знімали з облич померлих. Їх зберігали вдома, несли під час погребальних процесій. Подібний звичай спонукав римських скульпторів точно передавати риси людського обличчя. Перші мармурові портрети характеризуються деякою жорсткістю. Прикладом подібного образу може бути так званий „Брут” (кінець ІІІ – початок ІІ ст. до н.е.). Це гостро індивідуальний портрет римлянина з худим асиметричним обличчям, з напруженим поглядом і з скептичною складкою на тонких викривлених губах. В статуях на повен зріст римляни вирішили іншу проблему – образ ділової людини, оратора, громадянина республіки. Його поза проста і природна, рухи наповнені достоїнством; в обличчі немає ідеалізації. Фігура зодягнута в тогу, звідси умовна назва таких фігур – „тогатуси”. Такою є знаменита статуя „Оратор”, зведена на честь Авла Метелла і зображує римського магістра в момент звернення до співгромадян.