2. Державний апарат.

Державний апарат – відокремлена від суспільства спеціально створена і юридично оформлена система органів держави та їх підрозділів, що здійснюють державну владу і управління суспільством з метою виконання функцій і завдань держави і спираються у разі потреби на державний примус.

Державний апарат може бути представлений через:

• апарат управління (державна адміністрація) – вищі органи (уряд), центральні органи (міністерства), місцеві органи (місцева державна адміністація);

• апарат примусу – міліція, в’язниці, виправні колонії та ін..

Ознаки:

1. є носієм державно-владних повноважень, має можливості уста­новлювати формально обов'язкові правила поведінки загально­го й індивідуального характеру і забезпечувати їх виконання;

2. є системним утворенням, що складається з юридично оформ­лених органів (певний правовий статус, установлена компе­тенція), які функціонально поділені на гілки (галузі) влади, а за ієрархічними ознаками є супідрядними (нижчі, вищі);

3. формується і діє на основі єдиних загальних принципів і кінце­вої мети;

4. утворюється і функціонує в законодавчо встановлених межах (певних правових формах);

5. його штатними працівниками є державні службовці, що займа­ються управлінням суспільства на професійній основі (менедж­мент); діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», що належить їм як суб'єктам;

6. спирається на матеріально-технічні ресурси, одержувані пере­важно з державної скарбниці;

7. застосовує у своїй діяльності в разі потреби державний примус.

Склад державного апарату: державні органи та колективні утворення; самостійні посадові особи.

Державний апарат має виняткове право представляти державу, стимулювати, покладати юридичну відповідальність, дозволяти і забороняти певні дії та ін.. Лише за спеціальним дозволом державного апарату недержавні структури та їх представники можуть здійснювати його деякі приватні функції.

Принципи організації і діяльності державного апарату – це загальноприйняті норми-ідеї найвищого авторитету, що слугують основними засадами, на підставі яких відбувається організація і функціонування державних органів, здійснюється синхронність функцій та завдань держави.

Основні принципи:

1. пов’язаність державного апарату правами і свободами громадян;

2. правова законність;

3. поділ державної влади;

4. ієрархічна співпідпорядкованість органів і посадових осіб;

5. поєднання виборності і призначуваності;

6. поєднання колегіальності і єдиноначальності;

7. прозорість, гласність;

8. врахування суспільної думки;

9. науковість;

10)професійна компетентність посадових осіб;

11)рівний доступ до державної служби;

12)підконтрольність і відповідальність.

3. Державні органи як первинні елементи державного апарату.

Державні органи – структурно відокремлені колективи державних службовців (один службовець), які відповідно до посади наділені юридично визначеною державно-владною компетенцією та необхідними засобами для виконання управлінських функцій і завдань держави.

Структура державних органів:

• апарат, що безпосередньо виконує управлінські завдання і функції держави – має державно-владні повноваження (наприклад, центральний апарат Міністерства економіки України має кілька департаментів, що займаються управлінням у межах своєї компетенції);

• допоміжний апарат – не має державно-владних повноважень (наприклад, допоміжний апарат глави місцевої державної адміністрації - секретаріат).

Ознаки:

1. є елементами державного апарату;

2. є структурно відокремленими колективами державних службовців;

3. мають державно-владні повноваження;

4. мають необхідну матеріальну базу;

5. джерело фінансування – державний бюджет;

6. мають організаційні структури.

Види органів держави:

1. За черговістю їх утворення:

• первинні – утворюються в результаті народного голосування (виборів);

• вторинні – утворюються первинними органами, похідні від них і підзвітні їм.

2. За способом утворення:

• виборні (представницькі органи);

• призначувані (органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);

• що успадковуються (спадковий монарх).

3. За строком функціонування:

• постійні — створюються без обмеження строку дії;

• тимчасові — створюються для досягнення короткострокових цілей.

4. За територією дії:

• загальні — поширюються на всю територію держави;

• регіональні – поширюють свою владу на територію регіонів;

• місцеві — діють в адміністративно-територіальних одиницях.

5. За характером компетенції:

• органи загальної компетенції — парламент, уряд;

• органи спеціальної компетенції — міністерства, відомства тощо.

6. За порядком здійснення компетенції:

• колегіальні — парламент (Верховна Рада);

• єдиноначальні — президент.

6. За правовими формами діяльності: нормотворчі; правозастосовні; правоохоронні; контрольно-наглядові; установчі.

7. За принципом поділу влади: законодавчі; виконавчі; судові.