3. Види конституційно-правових відносин.

Існує різноманітна класифікація конституційно-правових відносин. Найпоширеніша-за їхніми суб'єктами.

1. Відносини, в яких однією зі сторін є народ або держава загалам. У правовідносинах цього виду втілюється повновладдя народу та його основні засади (наприклад, ст. 5 Конституції України - "Носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування", чи ст. 12 Конституції України - "Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави").

2. Відносини, в котрих суб'єктами з однієї сторони держава, (і з іншої - автономне утворення (ст. 134 Конституції України — "Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою части­ною України...").

3. Конституційно-правові відносини між державними органами (між Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України - пункти 11, 13 ст. 85 Конституції України; між про­куратурою й органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство - ч. З ст. 121 Конституції України).

4. Відносини, в яких сторонами є державні органи, депу­тати, об'єднання громадян, громадяни (між громадянами й органами державної влади та місцевого самоврядування -ст. 38 Конституції України; між народним депутатом і Кабінетом Міністрів України, керівниками інших органів державної влади й органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, -ст.86 Конституції України та ін.).

За терміном дії конституційно-правові відносини поділяються на постійні (статус громадянства, що припиняється зі смертю громадянина чи його виходом з громадянства) й тимчасові (державно-правові відносини, пов'язані з організацією та про­веденням референдумів, виборів).

Виділяють також матеріальні (у них визначається зміст прав і обов'язків суб'єктів правовідносин) та процесуальні відносини (процедура реалізації матеріальних норм).

За цільовим призначенням розрізняють правоустановні та правоохоронні конституційно-правові відносини.

4. Юридичні факти в юридичному праві.

Наявність конституційно-правових норм і суб'єктів конститу­ційного права недостатня для виникнення конституційно-правових відносин. Для того, щоб вони виникли, потрібні певні життєві обставини, які, зазвичай, називають юридичними фактами.

Конституційно-правові факти - це факти реальної дійсності, з настанням яких виникають певні юридичні наслідки (з'явля­ються, змінюються чи припиняються конституційно-правові відно­сини). Вони виконують важливу функцію - залучають суб'єктів до конституційно-правових відносин. Отже, юридичні факти - це обставини, з якими пов'язані власне існування конституційно-правових відносин, їх виникнення, зміна та припинення.

У юридичній літературі використовується різноманітна класи­фікація юридичних фактів, але найбільш обґрунтованою є та, в основу якої покладено названі нижче критерії.

1. Наслідки, що їх спричиняє юридичний факт: право-утворювальні (утворення Верховною Радою України районів — п. 29 ст. 85 Конституції України; утворення Кабінетом Міністрів України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади -п. 9^і ст. 116 Конституції України), правозмінні (обрання Президента України, досягнення громадянином встановленого законом віку, набуття особою громадянства України), право-припинювальні припиняють відносини одного порядку та спонукають становлення правовідносин іншого порядку-припинення депутатських повноважень, вихід з громадянства).

2. Форма юридичних фактів: позитивні (зумовлюють певні юридичні наслідки: обрання народним депутатом, набуття громадянства, складення присяги Президентом України) і ;і негативні (не спричиняють юридичних наслідків — прикладом таких фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі, якщо протягом 20 діб з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несуміс­ності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці Обставини ним не усунуто п. 5 ст. 81 Конституції України).

3. Характер дії юридичного факту: факти обмеженої (одноразової) дії (захист громадянином своїх конституційних прав у суді) та факти-стани (існують неперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки — стан громадянства, перебування в шлюбі, на військовій службі тощо).

4. Характер зв'язку факту з індивідуальною волею особи — юридичні події (такі обставини, що об'єктивно не залежать від полі та свідомості людей: народження чи смерть фізичної особи; досягнення нею відповідного віку - "право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років" (ст. 70 Конституції України); настання відповідного строку - "чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України" (ч. 5 ст. 103 Конституції України) та юридичні дії (залежать від волі суб'єкта: наприклад, відповідно до ст. 36 Конституції України, для реалізації права об’єднуватись у політичні партії та інші громадські організації досягнення громадянином відповідного віку не є єдиною і вирішальною умовою. Потрібні ще воля та бажання громадянина стати членом такої партії, організації, тобто його згода), що поділяються на правомірні (відповідають вимогам норм права) та неправо­мірні (не відповідають вимогам норм права). Правомірні дії поділя­ються на юридичні акти (спрямовані на досягнення певних правових наслідків - подання заяви про прийняття в громадянство; .їм и державних органів) і юридичні вчинки (не пов'язані зі вступом людей у конкретні правовідносини та незалежно від наміру особи тягнуть юридичні наслідки, приміром, народження дитини у осіб, які перебувають у фіктивному шлюбі, породжує всі юри­дичні обов'язки стосовно її утримання та виховання).

5. За складом — прості (складаються з одного факту, якого достатньо для настання юридичних наслідків - "прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України" - ст. 115 Конституції України), та складні (становлять певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, для виникнення депутатських відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: бути громадянином України, досягти 21 року, мати право голосу, про­живати в Україні протягом останніх 5 років - ст. 76 Конституції України).

Самостійне вивчення: Склад та особливості конституційно-правових відносин.

Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин. 1. У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці Конституційно-правові відносини розглядаються як нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин і породжують конституційні права й обов'язки учасників цих відносин. Але, звичайно, конституційно-правові відносини не завжди є результатом цілеспрямованої вольової діяльності суб'єктів конституційно-правових відносин. В окремих випадках причиною або наслідком виникнення, зміни або припинення конституційно-правових відносин, що об'єктивізується у юридичному факті, є об'єктивні явища, що не залежать від волі суб'єктів, але їх настання передбачає певні юридичні стани учасників конституційних правовідносин. Ці нормативно передбачені об'єктивні явища - стихійні лиха, аварії і катастрофи, епідемії, епізоотії, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення, масові порушення правопорядку тощо виникають і припиняються незалежно від волі суб'єктів. Виходячи з основних положень про причинно-наслідкову сутність правових явищ, їх багатовимірність та діяльносний характер, конституційно-правові відносини слід оцінювати не тільки як перманентні суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються на підставі норм конституційного права і є як результатом вольової діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, так і результатом впливу на цих суб'єктів об'єктивних явищ. Отже, конституційно-правові відносини - це нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж незалежно від їх волі, як результат певного стану чи статусу і породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин Конституційно-правові відносини мають певні кваліфікуючі ознаки, що дозволяють відрізняти їх від інших видів правовідносин. По-перше, конституційно-правові відносини-це вид суспільно-політичних відносин, які виникають, змінюються і припиняються на підставі дії конституційно-правової норми. За сутністю і змістом ці правовідносини пов'язані переважно з реалізацією владних, політичних інтересів суб'єктів конституційного права.

По-друге, конституційно-правові відносини мають динамічний характер. Вони виникають, змінюються (доповнюються) та припиняються (призупиняються) внаслідок діяльності, поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин або ж незалежно від їх волі. По-третє, виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин. Тобто конституційні права і обов'язки виникають, змінюються та припиняються залежно від динаміки розвитку конституційно-правових відносин загалом. По-четверте, усі елементи конституційно-правових відносин - об'єкти конституційно-правових відносин, суб'єкти конституційно-правових відносин, зміст конституційно-правових відносин, юридичний факт мають свої особливі ознаки, що різнять ці елементи від елементів інших галузевих правовідносин. По-п'яте, конституційно-правові відносини є досить багатоманітними, оскільки вони охоплюють усі сфери суспільного і державного життя в Україні.

Конституційно-правові відносини мають свій юридичний склад, тобто внутрішню взаємоузгоджену структуру діалектично пов'язаних основних складових елементів - суб'єктів, об'єктів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та юридичних фактів. Хоча вчені іноді відносять до кола елементів конституційно-правових відносин й інші елементи, зокрема форми правовідносин тощо.