6. Особливості вивчення біографії письменника в середніх і старших класах.

Обсяг відомостей про письменника визначається етапом навчання, а також програмою та підручником.

У середніх класах (в пропедевтичному курсі світової літератури):

1. Не вивчаємо біографію, а подаємо окремі відомості про письменника. Мета – зацікавити учнів творчістю письменника, спонукати до читання його творів, підготувати до сприйняття твору, що вивчається текстуально, поглибити розуміння тексту. Підбираємо матеріал, який допомагає вирішити ці завдання, враховує вікові особливості учнів та корисно впливатиме на їх особистісний розвиток.

2. У середніх класах відомості про письменника майже не розглядаються на фоні літературного процесу.

У старших класах (систематичний, або історико-літературний курс світової літератури):

1. Прагнемо сформувати системне уявлення про життєвий та творчий шлях письменника в їх нерозривній єдності.

2. Вивчення життєвого й творчого шляху майстра відбувається на фоні розгортання літературного процесу, у зв’язку з визначними історичними подіями часу, ідейно-естетичним та філософським рухом.

3. У старших класах мають місце монографічні теми.

7. Форми та методичні прийоми вивчення біографії письменника:

Форми вивчення біографії:

3. довідка про письменника (мета – відрекомендувати письменника);

4. окремі відомості про письменника (мета – зацікавити учнів творчістю, підготувати до сприйняття твору, поглибити розуміння тексту).

5. коротка розповідь про письменника (огляд основних етапів його життя і творчості).

6. докладна розповідь про життєвий та творчий шлях письменника (у старших класах). Прагнемо не тільки покращити розуміння твору, але й пов’язуємо біографічний матеріал з історією творчого зростання письменника.

Методичні прийоми та види діяльності учнів, спрямовані на засвоєння біографії письменника:

• робота з портретом, у тому числі словесним (демонстрація, бесіда);

• читання вірша про письменника;

• декламація уривка з твору письменника або твору про нього;

• робота з епіграфом (висловлювання про письменника, афоризм);

• переказ художнього твору (або уривку) про письменника;

• читання спогадів;

• слово вчителя;

• художня розповідь (монологічний виклад матеріалу, використання ораторських прийомів, емоційний вплив на слухачів);

• лекція з елементами бесіди (в старших класах);

• лекція з елементами дослідження (в старших класах);

• бесіда про раніше відоме учням (з кінофільмів, попередніх класів тощо);

• підготовка рефератів (в старших класах), повідомлень (повинні доповнювати, а не повторювати вчителя, стислість);

• самостійний аналіз учнями епістолярної літератури, мемуарів тощо;

• читання кількох книжок про письменника та їх обговорення;

• складання хронологічної таблиці за підручником;

• запис плану лекції вчителя;

• вікторина;

• добір епіграфу до уроку;

• співставлення фактів біографії з ліричними зізнаннями письменника у творах;

• твір (усний або письмовий) типу «Як я познайомився з поезією Пушкіна і що ціную в ній?» (допоможе зібрати враження попередніх років);

• заочна екскурсія;

• переказ-аналіз інших творів письменника;

• монтаж з творів, листів, нотаток письменника;

• бесіда про відоме про письменника;

• рольова гра «Інтерв’ю з письменником»;

• використання наочності та ТЗН, кіно- та відеофільмів (навчальних, хронікально-документальних, художніх), навчального телебачення, мережі Інтернет;

• бесіда за фільмом про письменника:

• Як передав автор вдачу, характер, думки та помисли митця?

• Які найголовніші риси його особистості підкреслено у фільмі?

• Який епізод фільму є найяскравішим?

Протягом уроку необхідно:

• уникати шаблону, переліку дат;

• підтримувати інтерес учнів (суто науковий, мало емоційний матеріал поєднувати з цікавими фактами життя митця);

• посилювати емоційність сприйняття матеріалу (звернення до емоційно наснажених уривків з х/т про письменників та ін.).

8. Особливості вивчення біографії перекладача (за Ж.Клименко).

• Мета: формування уявлення учнів про особистість перекладача як своєрідного співавтора перекладного твору.

• Принципи добору біографічного матеріалу про перекладачів:

1) Урахування особливостей часу, за якого жив перекладач.

• Переклад М.Старицького «Гамлет» (1882 р.). Труднощі, з якими зіткнувся перекладач:

• переклад з’явився після Емського указу (1876), який забороняв переклади українською мовою;

• цькування перекладача в шовіністичному «Києвлянині»;

• майже цілковита відсутність українсько-англійських словників;

• брак в українській мові цілого ряду реалій, якими оперують герої В.Шекспіра.

• У 60-ті рр. ХХ ст. в СРСР перекладацька діяльність стала для багатьох «шестидесятників» формою протистояння тоталітарній естетиці.

2) Увага на основні віхи становлення творчої особистості перекладача.

• М.Лукаш: розповісти про історію його виключення зі спілки письменників, яка сталася за часи репресій проти молодих літературів-«інакодумців» (арешт Дзюби).

• Г.Кочур – засновник української перекладацької школи.

3) Висвітлення особистих зв’язків перекладачів та письменників:

• Г.Кочур і Д.Паламарчук: обидва перекладачі, разом відбували покарання в заполярній Інті, вплив Кочура на становлення Паламарчука як перекладача.

• Жюль Верн та Марко Вовчок – перекладач 15 романів Жюля Верна російською мовою.

4) Ознайомлення з історією створення перекладу.

• Переклад М.Бажана «Витязь у тигровій шкурі» (1929-1937). Висвітлити шлях твору до українського читача можна на матеріалі статті М.Рильського «Поема Руставелі українською мовою».

5) Використання відомостей про здобутки на ниві перекладу.

• М.Лукаш перекладав із 14 мов, Г.Кочур – із 31 мови; А.Кримський – знав близько 60 мов і діалектів Сходу і Заходу.

6) Наведення фактів, які свідчать про визнання перекладацької праці.

• В Україні – премія імені М.Рильського – за кращий художній переклад українською мовою, а також переклади мовами світу української літератури. Лауреати: М.Терещенко, В.Мисик, Д.Паламарчук та ін.;

• М.Бажан – Державна премія Грузинської РСР ім. Ш.Руставелі (1937).

7) Залучення різноманітних біографічних джерел:

• перекладацьких свідчень,

• мемуарів, інтерв’ю,

• літературно-критичних праць,

• епістолярної спадщини тощо.

• Із листа В.Симоненка, написаного за кілька місяців до смерті (власний архів Г.Кочура): «Я розумію зараз, трошки взявшись до цієї роботи, наскільки мені бракує освіти й наскільки для мене важливо було б на деякий час покинути власні вірші й зосередитись на перекладах».

• З інтерв’ю Д.Білоуса для «Літературної України»:

– Які муки творчості сильніші: при творенні власних поезій чи перекладних?

– Перекладати набагато важче, ніж писати своє. У власному вірші можна змінити хід думки, сюжетний поворот, розмір. А в перекладі існує певна заданість, яка тримає інтерпретатора в жорстких рамках. Це не означає, що своє – легке.

Та між страшних прогалин, зяянь,

Коли ведеш ти власний спів,

Ти – автор, сам ти тут хазяїн

думок, і образів, і слів.

В перекладі – не менше палу:

і думаєш, і твориш ти ж,

ти в автора оригіналу

немов на прив’язі сидиш…

Та в тебе ж гідність є. І гонор.

Ти в щирості не знаєш меж.

По краплі кров свою, як донор,

перекладові віддаєш…

Такий виник у мене свого часу автобіографічний вірш – крик душі… І я продовжую своє донорство, щоб не було духовного недогрів’я.

• Зі статті Г.Кочура «Феномен Лукаша. До 80-річчя від дня народження М.Лукаша»: «»Калейдоскоп імен і країн, мов і письменників дає уявлення про діапазон перекладача…»

• Методичні прийоми та види навчальної діяльності учнів, спрямовані на формування уявлення школярів про особистість перекладача:

1. Біографічна довідка.

Призначення: ознайомити учнів із найважливішими фактами із життя перекладача, спроможними зацікавити його творчістю, увиразнити значення перекладацької спадщини митця, підготувати до сприйняття конкретного перекладного твору.

Застосування: на уроках з вивчення перекладної літератури.