МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра «Безпека життєдіяльності»

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для проведення практичних занять

зі студентами денної форми навчання

Галузь знань – 1001 «Техніка та енергетика аграрного виробництва»

Спеціальність підготовки – 7.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»

8.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»

ОКР «Спеціаліст», «Магістр»

ПОЛТАВА – 2013

Методичні вказівки розробив:

ст. вик., к.т.н. В.В. Дудник,

обговорені і затверджені

на засіданні кафедри БЖД

протокол №____ від «____» ___________ 2013р.

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь - якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Цивільний захист» визначений державними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») і не повинен бути меншим 36 академічних годин (1,0 кредит EСTS). У процесі опанування навчальним матеріалом студенти виконують розрахунково-графічну роботу з питань моделювання сценаріїв виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій (НС), прогнозування наслідків їхнього впливу на адміністративні територіальні одиниці (АТО), об’єкти господарювання (ОГ) та населення, що мешкає поблизу, відповідно до профілю підготовки ВНЗ. Форма підсумкового контролю знань – залік.

Мета: формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання: передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями з цивільного захисту:

у науково-дослідній діяльності:

• проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на ОГ відповідно до своїх професійних обов’язків;

• знання методів та інструментарію моніторингу НС, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків.

у технологічній діяльності:

• обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);

• участь у проведенні розслідування НС, аварій та професійних захворювань;

• обрання і застосовування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розрахунку параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС.

в організаційно-управлінській діяльності:

• впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

• вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ;

• здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень;

• здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з цивільного захисту при виконанні виробничих та управлінських функцій;

• інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у НС.

• оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками.

у проектній діяльності:

• розуміння, розробка і впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту.

у педагогічній діяльності:

• забезпечення якісного навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС.

у консультаційній діяльності:

• надання допомоги та консультації працівників з практичних питань цивільного захисту;

готовність контролювати виконання вимог цивільного захисту в організації.

Практичне заняття № 1.1 Тема: нс, причини виникнення та складові системи їх моніторингу. План

1. Моніторинг і класифікація НС.

2. Надзвичайні ситуації природного характеру.

3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Мета заняття: Вивчити і законспектувати основи класифікації надзвичайних ситуацій, визначити основні показники джерел природних НС та позначення, розмірність, параметри уражальних чинників джерел техногенних НС.

Література:

1. М.І. Стеблик «Цивільна оборона» підручник, 3-те видання. Київ: «Знання» 2004. ст.21-29.

2. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

3. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

1. Моніторинг і класифікація надзвичайних ситуацій.

Характерною рисою розвитку земної цивілізації є збільшення небезпеки її загибелі. Сьогодні на нашій планеті посилюється глобальна системна криза, яка проявляється у погіршенні екології, зміні кліматичних умов, збільшенні кількості і масштабів природних і техногенних катастроф, терористичних актів та інших соціальних і політичних небезпек.

Тільки за останні 20 років від стихійних лих, промислових аварій і катастроф постраждало у всьому світі понад 1 млрд. людей, в т.ч. 5 млн. загинуло, а матеріальний збиток становить трильйони доларів.

За останні роки щороку в Україні стається в середньому 350 надзвичайних ситуацій і гине більше 70 тис. осіб, а населення і держава зазнають значних матеріальних збитків.

Щоб отримати достовірну інформацію про стан довкілля, необхідно проводити постійний моніторинг навколишнього середовища. Це питання особливо гостро стоїть у період виникнення НС, коли треба надати необхідну інформацію населенню та органам влади для адекватних дій.

Моніторинг – система спостережень, збирання, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:

• Виділення (визначення) об’єкта спостереження;

• Обстеження виділеного об’єкта спостереження;

• Складання інформаційної моделі для об’єкта спостереження;

• Планування спостережень;

• Оцінка стану об’єкта спостереження й ідентифікація його інформаційної моделі;

• Прогнозування зміни стану об’єкта спостереження;

• Представлення інформації в зручній для використання формі і доведення її до споживача.

Оцінка обстановки проводиться з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР), а в разі потреби і евакуації населення з районів надзвичайних ситуацій.

Надзвичайні ситуації класифікують за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат і матеріальних збитків.

Згідно зі змінами, які вносяться в Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затверджений наказом Держстандарту України від 19.11.01 р. № 552, уточнені види надзвичайних ситуацій та їх зміст.

Види надзвичайних ситуацій (залежно від характеру походження, що можуть зумовити виникнення НС на території України):

техногенного характеру

природного характеру

соціального характеру

воєнного характеру

Надзвичайна ситуація техногенного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті внаслідок транспортної аварії (катастрофи) пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо (техногенного 2011 – 2442, що на 15 % більше, ніж у 2010 році (2122)).

Надзвичайна ситуація природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, повязане з небезпечним геофізичним, геологічним чи гідрологічним явищем, деградацією грунтів чи надр, пожежею у природних екологічних системах, зміною стану повітряного басейну, інфекційноюзахворюваністю та отруєнням людей, інфекційним захворюванням свійських тварин, масовою загибеллю диких тварин, ураженням сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо (природного 2011 – 109, що на 54 % менше, ніж у 2010 році (239)).

Надзвичайна ситуація соціального характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування, або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо (соціального 2011 – 186, що на 34 % менше, ніж у 2010 році (283)).

Надзвичайна ситуація воєнного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, що визначаються окремими нормативними документами.

(У 2011 році в Полтавській області виникло 2737 надзвичайних подій, що на 3,5 % більше, ніж у 2010 року (2644), з них – 2 надзвичайні ситуації, що на 33 % менше, ніж у 2010 році (3 НС).

Внаслідок надзвичайних подій загинуло 446 осіб, з них 27 дітей, що на 13 % більше, ніж у 2010 році (394 осіб, з них 18 дітей).

Найбільшу кількість надзвичайних подій у 2011 році зареєстровано у м. Полтаві – 427, м. Кременчуці – 279, Полтавському районі – 204, Кременчуцькому районі – 144, Гадяцькому районі - 103.

В 2011 році на території області виникло 1236 пожеж (2010 рік – 1255), внаслідок яких загинуло 108 осіб (2010 рік – 109) та врятовано 260 осіб (2010 рік – 120).