МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
Кафедра «Безпека життєдіяльності»
ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для проведення лабораторних занять
зі студентами денної форми навчання
Галузь знань – 1001 «Техніка та енергетика аграрного виробництва»
Спеціальність підготовки – 7.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»
8.10010201 «Процеси, машини та обладнання агропромислових підприємств»
ОКР «Спеціаліст», «Магістр»
ПОЛТАВА – 2013
Методичні вказівки розробив:
ст. вик., к.т.н. В.В. Дудник,
обговорені і затверджені
на засіданні кафедри БЖД
протокол №____ від «____» ___________ 2013р.
ВСТУП
Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь - якої організаційної структури вищого навчального закладу.
Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Цивільний захист» визначений державними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») і не повинен бути меншим 36 академічних годин (1,0 кредит EСTS). У процесі опанування навчальним матеріалом студенти виконують розрахунково-графічну роботу з питань моделювання сценаріїв виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій (НС), прогнозування наслідків їхнього впливу на адміністративні територіальні одиниці (АТО), об’єкти господарювання (ОГ) та населення, що мешкає поблизу, відповідно до профілю підготовки ВНЗ. Форма підсумкового контролю знань – залік.
Мета: формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.
Завдання: передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.
Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями з цивільного захисту:
у науково-дослідній діяльності:
проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на ОГ відповідно до своїх професійних обов’язків;
знання методів та інструментарію моніторингу НС, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків.
у технологічній діяльності:
обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);
участь у проведенні розслідування НС, аварій та професійних захворювань;
обрання і застосовування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розрахунку параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС.
в організаційно-управлінській діяльності:
впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;
вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ;
здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень;
здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з цивільного захисту при виконанні виробничих та управлінських функцій;
інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у НС.
оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками.
у проектній діяльності:
розуміння, розробка і впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту.
у педагогічній діяльності:
забезпечення якісного навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС.
у консультаційній діяльності:
надання допомоги та консультації працівників з практичних питань цивільного захисту;
готовність контролювати виконання вимог цивільного захисту в організації.
Лабораторне заняття № 1 Оцінка радіаційної обстановки
Мета роботи: Навчити студентів шляхом вирішення індивідуального завдання оцінювати радіаційну обстановку після ядерного вибуху: викреслювати зони радіаційного зараження; визначати місце розміщення населеного пункту у відповідній зоні; оцінювати можливі дози опромінення населення в зонах радіаційного зараження; запроваджувати заходи по інженерному захисту населення та їх діям в умовах радіаційного зараження.
Прилади та обладнання: Прилади радіаційної розвідки і контролю радіаційного забруднення ДП-5 В.
Навчальні питання:
Виявлення радіаційної обстановки
Оцінка радіаційної обстановки
Література:
М.І.Стеблюк. “Цивільна оборона”, Київ, 1994.
М.І.Стеблюк “Цивільна оборона”, Київ, 2003.
В.М.Шоботов “Цивільна оборона”, Київ, Центр навчальної літератури, 2004.
Серед уражаючих факторів ядерного вибуху особливе місце для об’єктів сільськогосподарського виробництва займає радіоактивне зараження. Воно поширюється на сотні кілометрів. При цьому на великих площах може створюватися забруднення радіонуклідами, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу. За цих умов необхідно організовувати захист населення від радіоактивних речовин та їх випромінювань на основі даних про рівні радіації, характеру району і масштабу радіоактивного забруднення.
Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на особовий склад формувань ЦО при проведенні рятувальних і невідкладних робіт, населення, виробничу діяльність сільського господарства, виявляють радіаційну обстановку.
Радіаційна обстановка – це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, які впливають на населення, дії формувань ЦО, роботу об’єктів АПК.
Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена по даним прогнозу і розвідки. Для її виявлення перш за все необхідно встановити середній вітер, та його напрямок поширення, тобто азимут середнього вітру, визначати розміри зон радіоактивного забруднення і найбільш імовірне їх розміщення на місцевості.
Для оцінки радіаційної обстановки викладач роздає методичні розробки з індивідуальними завданнями, призначає студентів на посаду начальника штабу ЦО сільськогосподарського об’єкту.
Послідовність виконання роботи згідно індивідуального завдання
Визначається радіус зони забруднення в районі повітряного вибуху з навітряної сторони, м (табл.1).
Визначаються розміри зон радіоактивного забруднення (довжина і ширина) в км (табл.1).
Визначаються масштаби для нанесення зон (на схемі, в зошиті).
Визначається напрямок поширення радіоактивної хмари в градусах (рис.1).
Наносяться на схему зони радіаційного забруднення і еталонні рівні радіації на межах зон (рис.2.).
Згідно індивідуального завдання визначається відстань населеного пункту від епіцентру вибуху і наноситься на схему.
Визначається час випадання радіоактивних речовин в населеному пункті
Визначаються дози опромінення населення на відкритій місцевості через одну годину після вибуху і за одну добу
(Табл.2) і з урахуванням коефіцієнта ослаблення (Косл) в наявних житлових будинках, виробничих приміщеннях, автомобілях, тракторах та іншій с/г техніці (табл.3).
Запропонувати заходи по захисту населення населення, та їх діям в умовах радіаційного забруднення.
При нанесенні на схему зон радіоактивного забруднення спочатку накреслюють на карту (схему) центр ядерного вибуху. Зверху, зліва від нього записують: у чисельнику – вид вибуху і потужність, у знаменнику – час і дату вибуху. Користуючись даними табл.1 потрібно нанести коло зони забруднення в районі вибуху, враховуючи його потужність (табл.1, рис.1). Потім від центру провести пряму лінію – вісь сліду, що відповідає напрямку середнього вітру (азимут вітру) рис. 1, 2. Довжина осі сліду обмежується зовнішньою межею зони А (рис.2.) Перед нанесенням осі сліду і зон забруднення самостійно визначається на схемі масштаб.
Від кола зони забруднення в центрі ядерного вибуху, враховуючи ширину і довжину (табл.1) нанести зони, кожну певного кольору: зона А – синя, зона Б-зелена, зона В – коричнева, зона Г-чорна. Зони позначаються з урахуванням масштабу карти. На межах зон і підзон наносяться еталонні рівні радіації (Р/год).
Згідно індивідуального завдання визначаються відстані населеного пункту від епіцентру вибуху (км) і наносяться на схему (табл1.).
Визначається час випадання радіоактивних речовин в населеному пункті. Час випадання радіоактивних речовин визначається за формулою:
,
де R – відстань від епіцентру вибуху до даного населеного пункту (НП), км;
V – швидкість середнього вітру, км/год.
Визначення можливих доз опромінення (Д) населення за час перебування на відкритій місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами можна зробити за даними табл.2. за одну годину після вибуху і одну добу.
Доза опромінення визначається за формулою
де Д – доза опромінення (Р);
Рср – середній рівень радіації (потужність дози), Р/год;
t – тривалість опромінення, год.
Дози опромінення при укритті населення в будинках мешкання, виробничих будівлях і транспорті визначаються за допомогою формули:
де Косл – коефіцієнт ослаблення радіації (безрозмірна величина) транспортними засобами, будинками, спорудами. (табл.3).
Кінцевим етапом оцінки радіаційної обстановки є висновки начальника цивільної оборони (начальника штабу цивільної оборони) об’єкта про вплив радіоактивного забруднення на виробничу діяльність, ведення рятувальних і невідкладних робіт на об’єкті, проведення польових робіт; найбільш доцільний варіант дій формувань при перетинанні зон і веденні рятувальних робіт на об’єкті; заходи захисту населення і особового складу формувань ЦО; кому і які необхідно дати розпорядження з метою забезпечення дій формувань в умовах радіоактивного забруднення; заходи захисту населення, тварин, рослин, урожаю, кормів, вододжерел; визначення сил і засобів для ліквідації наслідків радіоактивного забруднення; заявка для доставки необхідних засобів.
Висновки з оцінки радіаційної обстановки знаходять відображення в рішенні начальника ЦО для організації рятувальних і невідкладних робіт і є основою для організації захисту населення в умовах радіоактивного забруднення.
Таблиця 1