7.Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Для кращого вивчення дисципліни «Історія України» студент повинен оволодіти методикою індивідуальної роботи. Організація подібної роботи дозволяє розширити і систематизувати свої знання, вчить раціонально використовувати вільний час, самостійно контролювати й оцінювати індивідуальну працю, підвищує результативність засвоєння знань.

Перед написанням реферату з конкретної теми змістового модуля необхідно опрацювати наукову літературу, осмислити прочитане і викласти думки на папір.

Обсяг реферату: 10-12 сторінок (формат А-4).

Структура реферату та особливості викладу матеріалу

Вступ. Цей компонент не потребує цитувань (хоч вони допускаються), великої кількості абстрактних розмірковувань і великого обсягу.

Обов'язково виділити предмет опису, обґрунтувати тему, яку висвітлюєте в рефераті, вказавши на персоналії, які працювали над даним питанням, назвати їх праці. Це треба робити чітко й логічно, щоб обсяг вступу не перевищував 15 відсотків від обсягу роботи (1 сторінка).

Основна частина. Тут немає особливих регламентацій. Головне, щоб написати реферат самостійно. Матеріал, який викладаєте, необхідно обґрунтовано реферувати. Коли є аргументи і контраргументи, можна вступати в полеміку. Сміливо використовуйте цитати як для підтвердження, так і для спростування. Цитований матеріал в основній частині, незалежно від форми цитування — дослівного (в лапках), світоглядно-змістового (своїми словами з зазначенням авторства матеріалу, який використовується), не повинен перевершувати 30 відсотків реферату.

Загальний обсяг основної частини становить приблизно 7-8 сторінок.

Висновки. Це — підсумок реферату. Тобто думку висловлювати чітко, точно, лаконічно. Жодних цитат, припущень, розмірковувань. Конкретні висновки можна нумерувати.

Список використаної літератури. Укладається за алфавітним порядком.

Додатки. Схеми, таблиці тощо.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до сторінки (посередині). Реферат повинен бути набраний на комп'ютері (запис на дискеті обов'язковий) та видрукований на принтері.

План – це перелік основних питань, які розглядаються в книзі чи статті. Є два способи складання плану: перший – під час самого читання, другий – після ознайомлення з текстом. Студенту необхідно зрозуміти побудову тексту, хід думок автора, після чого викласти зміст роботи чітко і лаконічно. План може бути простим (коротким) і складним (розгорнутим). Відмінність останнього є в тому, що він включає не тільки перелік питань, а й розкриває основні ідеї праці, може включати окремі цитати. План повинен не поділяти історичний матеріал на частини, а пов’язувати його в логічне ціле. Для цього після читання треба поділити його на частини так, щоб кожна з них охоплювала певне питання, а в межах питання – чітко обмежену думку. В кожній частині плану слід сформулювати заголовки і пронумерувати їх як пункти плану відповідно до логічної послідовності прочитаного матеріалу: розділи – римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ тощо), питання – арабськими (1, 2, 3 та ін.), думки в межах питань – буквами (а, б, в тощо).

Виписки – це або дослівне відтворення в зошиті (чи на окремих аркушах) найважливіших місць праці, характерних фактів, дат, або стисле їх викладення. Перевага виписок полягає в точності відтворення тексту, зручності в користуванні записами при подальшій самостійній роботі, у збиранні фактичного матеріалу та узагальнень. Робити виписки можна як у процесі, так і після закінчення читання.

Значно складнішою і більш повною формою запису є тези – стисле викладення основних положень прочитаної праці. Тези складаються після ґрунтовного вивчення та глибокого усвідомлення змісту книги. Розрізняють тези прості, коли записується якась думка, і складні, коли додатково робиться коротке обґрунтування, аргументація цієї думки. На відміну від плану, тези розкривають зміст тексту (у формі твердження чи заперечення). За змістом тези нагадують конспект.

Наступною формою роботи є анотація – стисле узагальнення змісту роботи. Щоб скласти анотацію, необхідно повністю прочитати й осмислити роботу.

До анотації дуже наближене резюме – запис, який є короткою оцінкою прочитаної праці. Різниця в тому, що анотація стисло характеризує працю в цілому, а резюме зосереджує увагу на її висновках, головних підсумках.