
- •Зміст і завдання курсу
- •Конспект лекцій
- •1. Природа спілкування (4 год.)
- •Вербальне спілкування класифікується:
- •2. Компоненти та засоби спілкування (2 год.)
- •3. Породження та сприйняття мовлення як основа комунікації (2 год.)
- •Етапи породження мовлення:
- •Форми мовленнєвого спілкування (2 год.):
- •Залежно від форми втілення засобів мовного коду:
- •Комунікативна лінгвістика як наука та навчальна дисципліна (2 год.):
- •Комунікативний акт як одиниця комунікації (2 год.):
- •Дискурс як спосіб організації мовного коду (2 год.):
- •Міжкультурна комунікація (2 год.):
- •Плани практично-семінарських занять
- •Комунікативний акт як одиниця комунікації
- •Дискурс як спосіб організації мовного коду
- •Матеріали для самостійного опрацювання
- •С.Р. №6. Особливості спілкування у малій мовній групі
- •С.Р. №8. Правила ведення розмови
- •Питання для підсумкового контролю
- •Сутність та функції спілкування.
- •Типи спілкування.
- •Література
Комунікативна лінгвістика як наука та навчальна дисципліна (2 год.):
Сутність, предмет і завдання комунікативної лінгвістики.
Взаємозв’язки комунікативної лінгвістики з іншими галузями знання.
Моделювання комунікації.
Як наука, комунікативна лінгвістика почала активно формуватися в другій половині XX ст. Комунікативна лінгвістика – розділ і водночас новий напрям сучасної науки про мову, предметом якого є процеси спілкування людей.
Серед основних питань, що становлять предмет комунікативної лінгвістики, – питання про:
загальні закони комунікації;
специфіку комунікації залежно від різних умов (соціальних, культурних тощо);
структуру мовного коду у процесах спілкування;
закономірності взаємодії мовних і позамовних засобів комунікації;
залежність організації мовного коду від ситуативних явищ;
етапи й закономірності породження та сприйняття мовлення в різних комунікативних умовах;
причини комунікативних невдач;
методи дослідження мови й засобів інших семіотичних систем у процесах комунікації.
Комунікативна лінгвістика розв’язує різноманітні теоретичні й прикладні завдання:
розв’язання загальних наукових проблем, пов’язаних із формуванням знань про комунікативні процеси та рух інформації в комунікації;
вивчення проблем організації засобів мови у різноманітних типах спілкування;
дослідження проблем міжособистісних стосунків у спілкуванні;
виявлення нових форм комунікативних (дискурсивних) практик, динаміки руху комунікативних потоків у сучасному суспільстві, специфіки спілкування з використанням нових комунікативних каналів;
формування практичних навичок безконфліктного спілкування під час дискусій, ділових розмов, переговорів тощо; відпрацювання рекомендацій щодо досягнення високого рівня етики спілкування, культури мовлення загалом; уміння виявляти і нейтралізувати патогенні тексти й дискурси;
навчання практичному аналізу комунікативних ситуацій, які мають місце в щоденному житті й зафіксовані в кращих зразках художньої літератури;
теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни «Основи комунікативної лінгвістики».
Комунікативна лінгвістика – галузь знань, яка динамічно розвивається. Вона тісно пов’язана з:
філософією та логікою;
з усіма розділами традиційного мовознавства, а також з новітніми напрямами лінгвістичних досліджень (зокрема функціональною та когнітивною лінгвістикою);
з теорією інформації, або інформатикою;
з комунікативістикою – наукою, яка вивчає системи масових інформаційних зв’язків, що проявляються на різних етапах цивілізації за допомогою різних мов, а також вербальних і невербальних засобів.
Комунікативна лінгвістика спирається на теоретичний потенціал комунікативістики, однак вона не є її складовою, оскільки має своїм предметом дослідження не просто рух інформаційних потоків, а засоби природної мови в процесах спілкування людей у різноманітних ситуаціях.
Отже, комунікативна лінгвістика – розділ сучасної гуманітарної сфери знань, який органічно синтезує лінгвістичні, психологічні, філософські, логічні та інші підходи до живої людської мови у спілкуванні.
В історії розвитку різних наук, в тому числі й комунікативної лінгвістики, була зроблена значна кількість спроб моделювання комунікації. Воно полягає у такому відтворенні комунікативного акту, що має продемонструвати функціонування компонентів комунікативного акту та зв’язки між ними.
Ці моделі класифікують на три групи:
лінійні (К.Е. Шеннон, Р.О. Якобсон, Ю.М. Лотман) – комунікація розглядається як лінійний односкерований процес – від відправника (адресанта) до отримувача (адресата).
інтерактивні (М.М. Бахтін, Р. Барт, Г. Шпет) – моделюють комунікацію як низку окремих актів, що мають початок і кінець, а відправник повідомлення значною мірою обумовлює дії отримувачів щодо реакції як невербальної, так і вербальної у вигляді зворотного повідомлення.
транзакційні (Г. Шрамм) – комунікація представлена як одночасний процес відправлення й отримання повідомлення комунікантами, які залежать один від одного як творці комунікативного акту, залишаючись при цьому неповторними особистостями.