3. Породження та сприйняття мовлення як основа комунікації (2 год.)

1. Породження мовлення як процес. Етапи породження мовлення.

2. Специфіка сприйняття мовлення.

3. Слухання і його роль у комунікації.

Спілкування – специфічна психокогнітивна діяль­ність людей, в основі якої лежать процеси породження та сприйняття мовлення у конкретній комунікативній ситуації.

Породження (продукування) мовлення – один із головних процесів мовленнєвої діяльності, який полягає у плануванні та реалізації мовлення в звуковій або графічній знаковій формі. Воно характеризується такими особливостями:

– це мисленнєво-мовленнєва діяльність лю­дини, а тому має всі риси та складові діяльності: інтенцію, задум, реалізацію, мету, зворотний зв’язок тощо;

– це один із видів пізнавальної діяльності, адже для успішної комунікації мо­вець повинен спочатку усвідомити велику кількість чинників, пов’язаних із соціальними, психічними, фізичними та іншими аспектами вияву особистос­тей адресатів (аудиторії), ситуацією спілкування, зокрема особливостями культури, можливими ефектами впливу свого мовлення тощо. А тому істотну роль у породженні мовлення грає пам’ять;

– це процес ословлення думки, а то­му він обов’язково зорієнтований на структурну організацію конкретної ідіоетнічної мо­ви, яка у семантиці своїх мовних одиниць зберігає інформацію про світ та людину в ньому, і, крім того має власні семантичні, морфологічні і грама­тичні закони, правила викладу думок, які підлягають загальній прагматиці мовлення;

• це поетапне втілення задуму в структури мо­ви (планування і реалізація мовлення), під час якого загальний задум мовлення може змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Отже, породження мовлення – це залежний від структури мови по­етапний мисленнєво-мовленнєвий процес переходу від особистісних смислів адресанта до узвичаєних у мовленнєвій практиці мовних зна­чень, зрозумілих адресату.

Етапи породження мовлення:

1. Членування початкового задуму.

2. Категоризація (класифікація виділених аспектів задуму).

3. Пропозиціювання (виділення пропозицій – двокомпонентних структур типу аргумент – предикат).

4. Побудова поверхневої структури повідомлення (вибір засобів мовного представлення для тієї поняттєвої структури, яка була отримана на рівні свідомості при підготовці мовленнєвого задуму).

Отже, процеси породження мовлення залежать не лише від мовної здатності людини, а й від її інтелекту, оперативного мислення, всієї бази знань, орієнтації у ситуації спілкування, в особі слухача (чита­ча), соціальних та інших чинників спілкування.

Комунікація людей – двобічний процес, поряд з продукуванням мовлення обов'язковою умовою будь-якого спілкування є сприйняття мовлення.

Сприйняття чужого мовлення – різновид мовленнєвої діяльнос­ті людини, яка полягає в установленні смислу почутих (прочитаних) повідомлень, текстів, усвідомленні авторських текстових (дискур­сивних) стратегій, інтенцій тощо.

Сприйняття – не дзеркальне відображення мовлен­ня, а багатоаспектне і складне явище, процес, що розгортається за власними законами.

Шлях, який проходить реципієнт, сприймаючи по­відомлення і текст (дискурс), можна подати у вигляді ланцюжка:

1) фізичне сприйняття повідомлення (тексту) – 2) розуміння прямого, “поверхневого” значення – 3) співвіднесення із ситуацією спілкування – 4) розуміння «глибинного» значення – 5) співвіднесення з фондом знань – 6) інтелектуально-емоційне сприйняття повідомлення – 7) усвідомлення його смислу, головної ідеї, а також інтенцій адресанта.

Дослідження процесів комунікації свідчать, що понад 70 % активного дня люди проводять у спілкуванні. При цьому приблизно 42 % цього часу відводять слуханню. Тож, воно відіграє надзвичайно важливу роль у комунікації. Слухання – вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору звукових сигналів у комунікації. Це цілеспрямована, орга­нізована діяльність людини в комунікації. Елементами слухання є: сприйняття слухом, уваж­ність, розуміння, запам'ятовування.

Таким чином, основою міжособистісного спілкування, вер­бальної комунікації загалом є процеси породження та сприйняття мовлення. Обидва процеси є інтенціональними, зумовленими особливостями пізнавальної діяльності людини та передбачають один од­ного. Результатом процесу породження адресантом мов­лення є тексти (дискурси); результатом процесу сприй­няття – інтерпретація й усвідомлення їх адресатом і, кінець кінцем, перебудова бази знань та світосприйняття комунікантів.