ЗМІСТ

Зміст і завдання курсу……………………………….. Конспект лекцій ………………………………….…. Плани практично-семінарських занять………….…. Матеріали для самостійного опрацювання ………… Питання для підсумкового контролю……………….. Література……………………………………………..

4 6 31 33 65 66

Зміст і завдання курсу

Як навчальний курс “Дискурс і теорія комунікації” охоплює розділи, пов’язані з:

• природою, компонентами і формами комунікації (зокрема, комунікацією як діяльністю, основними за­конами комунікації, тенденціями розвитку сучасного спілкування, каналами комунікації, вербальними та невербальними компонентами спілкування, контекс­том і ситуацією спілкування, зворотним зв’язком у спілкуванні тощо);

• складовими комунікативного акту в міжособистісному спілкуванні:

а) мовним кодом (дискурсом, текстом, мовленнєвим жанром, мовленнєвим актом, повідомленням);

б) елементами інших знакових систем (жестами, мі­мікою, поставами тіла, інтонацією, темпом мовлення та ін.);

в) ситуативними елементами комунікації (регістром, тональністю, атмосферою спілкування тощо);

• породженням і сприйняттям мовлення, а також причинами, механізмами і типами комунікативних невдач;

• складовими комунікації, пов’язаними з ритори­кою мовлення (стилем спілкування, комунікативно-риторичними якостями мовлення, функціональними стилями мовлення, мовленнєвими жанрами тощо);

• проблемами міжкультурної та інших типів комунікації (соціалізацією особистості, універсальним ідіоетнічним у спілкуванні, мовною символікою, комунікативними стереотипами, етнічними стереотипами, комунікативними табу тощо);

• практичними аспектами аналізу комунікативних ситуацій (комплексним комунікативним ана­лізом конкретних ситуацій спілкування).

Завданнями вивчення курсу є:

1. ознайомити студентів з основними термінами та поняттями комунікативної лінгвістики, розкрити різні підходи до тлумачення комунікації та дискурсу;

2. роз’яснити сутність різних методів наукового дослідження дискурсу та комунікації;

3. сформувати системне знання стильової, жанрової та етикетної специфіки мовленнєвого спілкування;

4. ознайомити зі стратегіями й тактиками, які комуніканти застосовують у спілкуванні, причинами комунікативних невдач;

5. розвивати вміння лінгвістичного аналізу дискурсу.

Конспект лекцій

1. Природа спілкування (4 год.)

1. Сутність та функції спілкування.

2. Типи спілкування.

3. Основні закони спілкування.

Спілкування (комунікація) – специфічна форма взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності, яка полягає в обміні думками, даними, ідеями тощо. Одним з видів спілкування є мовленнєва комунікація – процес передавання інформації від одного учасника комунікації до іншого / інших за допомогою мовних знаків.

Учасники комунікації – комуніканти – розглядаються як інформаційні системи, що діють у певній ситуації. Вони виступають як структуровані «бази знань», здатні кодувати та передавати, а також сприймати і декодувати порції інформації, в результаті чого відбувається їх постійне поповнення новими даними та переструктурація.

Ситуація комунікації ж тлумачиться як контекст (обставини), у якому відбувається спілкування, і вважається одним з вагомих факторів, від яких залежить його успішність. Зазначений контекст включає місце, час, комунікантів та сторонніх осіб в усьому їх розмаїтті та специфіці тощо.

Комунікація – це міжособистісний (соціальний) процес, що є найважливішим чинником формування суспільства. Комунікація забезпечує існування соціальної пам’яті, зберігання й передавання інформації між генераціями, а також сприяє синхронізації життя суспільства на сучасному зрізі. Це є також механізм формування індивіда як соціалізованої особистості, пов’язаної з конкретним етносом, що має власні особливості сприйняття оточення та себе в ньому.

Функції спілкування: контактна; налагодження стосунків; координаційна; інформаційна; пізнавальна; емотивна; впливова; спонукальна.

У структурі мовленнєвої діяльності, як і у структурі будь-якої іншої діяльності, виділяють такі складові:

мотив – причина мовленнєвої діяльності;

мета – усвідомлене уявлення про результат, те, чого прагнемо досягнути;

дія – виконання певних операцій;

спосіб дії – один з варіантів виконання операції, який обирається з урахуванням ситуації комунікації.

Спосіб дії визначає той тип спілкування, до якого ми вдаємося.

Типи спілкування розрізняють, перш за все, за участю мови. На цій підставі виділяють вербальне (словесне, лінгвальне) / невербальне (міміка, жести, постава, специфіка одягу, зачіска, тембр голосу, манера говоріння, інтонація тощо).