
- •Зміст і завдання курсу
- •Конспект лекцій
- •1. Природа спілкування (4 год.)
- •Вербальне спілкування класифікується:
- •2. Компоненти та засоби спілкування (2 год.)
- •3. Породження та сприйняття мовлення як основа комунікації (2 год.)
- •Етапи породження мовлення:
- •Форми мовленнєвого спілкування (2 год.):
- •Залежно від форми втілення засобів мовного коду:
- •Комунікативна лінгвістика як наука та навчальна дисципліна (2 год.):
- •Комунікативний акт як одиниця комунікації (2 год.):
- •Дискурс як спосіб організації мовного коду (2 год.):
- •Міжкультурна комунікація (2 год.):
- •Плани практично-семінарських занять
- •Комунікативний акт як одиниця комунікації
- •Дискурс як спосіб організації мовного коду
- •Матеріали для самостійного опрацювання
- •С.Р. №6. Особливості спілкування у малій мовній групі
- •С.Р. №8. Правила ведення розмови
- •Питання для підсумкового контролю
- •Сутність та функції спілкування.
- •Типи спілкування.
- •Література
ЗМІСТ
|
4 6 31 33 65 66 |
Зміст і завдання курсу
Як навчальний курс “Дискурс і теорія комунікації” охоплює розділи, пов’язані з:
природою, компонентами і формами комунікації (зокрема, комунікацією як діяльністю, основними законами комунікації, тенденціями розвитку сучасного спілкування, каналами комунікації, вербальними та невербальними компонентами спілкування, контекстом і ситуацією спілкування, зворотним зв’язком у спілкуванні тощо);
складовими комунікативного акту в міжособистісному спілкуванні:
а) мовним кодом (дискурсом, текстом, мовленнєвим жанром, мовленнєвим актом, повідомленням);
б) елементами інших знакових систем (жестами, мімікою, поставами тіла, інтонацією, темпом мовлення та ін.);
в) ситуативними елементами комунікації (регістром, тональністю, атмосферою спілкування тощо);
породженням і сприйняттям мовлення, а також причинами, механізмами і типами комунікативних невдач;
складовими комунікації, пов’язаними з риторикою мовлення (стилем спілкування, комунікативно-риторичними якостями мовлення, функціональними стилями мовлення, мовленнєвими жанрами тощо);
проблемами міжкультурної та інших типів комунікації (соціалізацією особистості, універсальним ідіоетнічним у спілкуванні, мовною символікою, комунікативними стереотипами, етнічними стереотипами, комунікативними табу тощо);
практичними аспектами аналізу комунікативних ситуацій (комплексним комунікативним аналізом конкретних ситуацій спілкування).
Завданнями вивчення курсу є:
ознайомити студентів з основними термінами та поняттями комунікативної лінгвістики, розкрити різні підходи до тлумачення комунікації та дискурсу;
роз’яснити сутність різних методів наукового дослідження дискурсу та комунікації;
сформувати системне знання стильової, жанрової та етикетної специфіки мовленнєвого спілкування;
ознайомити зі стратегіями й тактиками, які комуніканти застосовують у спілкуванні, причинами комунікативних невдач;
розвивати вміння лінгвістичного аналізу дискурсу.
Конспект лекцій
1. Природа спілкування (4 год.)
Сутність та функції спілкування.
Типи спілкування.
Основні закони спілкування.
Спілкування (комунікація) – специфічна форма взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності, яка полягає в обміні думками, даними, ідеями тощо. Одним з видів спілкування є мовленнєва комунікація – процес передавання інформації від одного учасника комунікації до іншого / інших за допомогою мовних знаків.
Учасники комунікації – комуніканти – розглядаються як інформаційні системи, що діють у певній ситуації. Вони виступають як структуровані «бази знань», здатні кодувати та передавати, а також сприймати і декодувати порції інформації, в результаті чого відбувається їх постійне поповнення новими даними та переструктурація.
Ситуація комунікації ж тлумачиться як контекст (обставини), у якому відбувається спілкування, і вважається одним з вагомих факторів, від яких залежить його успішність. Зазначений контекст включає місце, час, комунікантів та сторонніх осіб в усьому їх розмаїтті та специфіці тощо.
Комунікація – це міжособистісний (соціальний) процес, що є найважливішим чинником формування суспільства. Комунікація забезпечує існування соціальної пам’яті, зберігання й передавання інформації між генераціями, а також сприяє синхронізації життя суспільства на сучасному зрізі. Це є також механізм формування індивіда як соціалізованої особистості, пов’язаної з конкретним етносом, що має власні особливості сприйняття оточення та себе в ньому.
Функції спілкування: контактна; налагодження стосунків; координаційна; інформаційна; пізнавальна; емотивна; впливова; спонукальна.
У структурі мовленнєвої діяльності, як і у структурі будь-якої іншої діяльності, виділяють такі складові:
мотив – причина мовленнєвої діяльності;
мета – усвідомлене уявлення про результат, те, чого прагнемо досягнути;
дія – виконання певних операцій;
спосіб дії – один з варіантів виконання операції, який обирається з урахуванням ситуації комунікації.
Спосіб дії визначає той тип спілкування, до якого ми вдаємося.
Типи спілкування розрізняють, перш за все, за участю мови. На цій підставі виділяють вербальне (словесне, лінгвальне) / невербальне (міміка, жести, постава, специфіка одягу, зачіска, тембр голосу, манера говоріння, інтонація тощо).