3. Оцінка грунтово-кліматичного і генетичного ресурсів та встановлення рівня програмованої врожайності

Програмування в рослинництві – це розробка комплексу взаємопов’язаних заходів щодо вирощування сільськогосподарських культур, своєчасне і якісне виконання яких забезпечує одержання запланованого урожаю.

Програмування урожаю передбачає розробку комплексу взаємо­пов'язаних агротехнічних заходів, які дають можливість розкрити потенціальні можливості культури в конкретних умовах.

Уміння визначити науково обґрунтований рівень урожайності дає змогу підібрати сорти, встановити схеми чергування культур, розробити модель посіву, системи обробітку ґрунту, живлення та догляду за рослинами, за допомогою яких в господарстві можна досягти гранично можливого урожаю. Тому оцінка ґрунтово-кліматичного ресурсу господарства, стосовно вибраної для вивчення культури, виконується за чотирма показниками за:

• надходженням ФАР (ПВ);

• вологозабезпеченням (ДМВ);

• ефективною родючістю ґрунту (У_еф);

• продуктивністю районованих сортів.

Накопичення біомаси залежить від інтенсивності і тривалості фотосинтетичної діяльності рослин, тобто від кількості фотосинтетичної активної радіації (ФАР), що протягом вегетації досягає поверхні ґрунту, та коефіцієнта її використання рослинами (ККД ФАР), вони поділяються на такі групи:

звичайні – ККД ФАР – 0,5 – 1,5%

добрі – ККД ФАР – 1,5 – 3,0%

рекордні – ККД ФАР – 3,5 – 5,0%

теоретично можливі – ККД ФАР – 6,0 – 8,0%

Надходження сонячної енергії людиною не регулюється, тому даний фактор в кожній природній зоні є провідним при визначенні теоретично можливого урожаю.

Сучасний рівень аграрної науки дозволяє встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На основі таких даних (додатки П,Р,Ф) встановлюється потенційна врожайність культури за формулою М.К. Каюмова 3.3.1

ПВ = 10⁴ × К_ФАР × К_m , (3.3.1)

де ПВ – потенційна врожайність при стандартній вологості, ц/га;

К_ФАР – коефіцієнт використання ФАР, %

К_m – коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

∑Q – сума надходження ФАР за період вегетації культури, ккал/га;

q – калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/га

При програмуванні врожаю необхідно враховувати вологозабезпеченість посівів. Для розрахунку можливого врожаю використовують показник продуктивної вологи в грунті, що нагромаджується за осінь, зиму і весну. Не всі опади використовуються рослинами. Частина їх збігає з поверхні грунту, випаровується в атмосферу. Ці втрати становлять орієнтовно – 30-35%.

Визначення ДМВ за вологозабезпеченістю посівів ґрунтується на використанні наступної формули:

ДМВ = (3.3.2)

де ДМВ - дійсно можлива врожайність основної продукції при стандартній вологості, ц/га;

К_m - коефіцієнт господарчої ефективності врожаю;

W_n - запас вологи в метровому шарі грунту на початку вегетації, мм;

W₀ - сума опадів за вегетацію, мм;

К_в - коефіцієнт водоспоживання, 1 м³ води на 1 т абсолютно сухої речовини;

х - стандартна вологість основної продукції, %;

10⁴ - коефіцієнт перерахунку вологи з міліметрів у тонни, урожайності в т/га при стандартній вологості.

Для розрахунку ДМВ на основі даних найближчої метеостанції знаходиться середня за вегетаційний період кількість атмосферних опадів. Встановлюються запаси вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації (додатки С, Т, У). Ці та інші дані можуть бути видані як індивідуальне завдання.

Урожайність за ефективною родючістю грунту (У_еф) визнача­ється за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію за формулою 3.3.3:

У_{еф = ,} (3.3.3)

де У_еф - урожайність основної продукції за вмістом одного з елементів живлення в грунті, т/га;

П - вміст азоту, що гідролізується за Тюріним і Кононовою, або рухомого фосфору за Кірсановим, або обмінного калію за Масловою, мг/ 100г ґрунту;

К - коефіцієнт переводу поживного елемента з мг/100г ґрунту в кг/га (в нашому випадку дорівнює 30);

К_п - коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, %;

В - винос азоту або фосфору, або калію одним центнером основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг.

Довідковий матеріал для встановлення рівня урожайності за ефективною родючістю ґрунту наводиться в додатках Ч, Ш, Щ, Ю.

Четвертим показником, за яким визначається можливий рівень продуктивності культури, є генетичний потенціал районованих сортів (гібридів). Він встановлюється шляхом аналізу врожайності одержаної в найближчих науково-дослідних установах, державних сортовипро­бувальних станціях, сортодільницях, а також передових господарствах. Потенціали врожайності районованих сортів в зоні дії навчального закладу наведені в дод. Ц.

Далі в цьому розділі, студент повинен, на основі оцінки викори­стання ґрунтових, кліматичних, генетичних та господарських ресурсів, намітити рівень програмованого врожаю (табл. 3.1.)

Таблиця 3.1 Встановлення рівня програмованої врожайності в умовах__________________________________________________

Урожайність	ц/га
Потенційна (ПВ) за ФАР
Дійсно можлива (ДМВ) за вологозабезпеченням
За ефективною родючістю грунту (Уеф): за вмістом азоту
фосфору
калію
Фактична (Уфакт): 20 р
20 р
20 р
Середня за 3 роки
За продуктивністю районованих сортів
Програмованоа