Приклад

Посівна придатність насіння розраховується за формулою

де Пп - посівна придатність, %;

Ч - чистота насіння, %;

С - схожість насіння, %

2.10. Посилання на літературні джерела

Під час написання курсової роботи студент користується вітчиз­няною та зарубіжною літературою: монографіями, підручниками, посібниками, довідниками, статтями в збірниках (наукових, виробни­чих), реферативних журналах, рекомендаціями виробництв, інформа­ційними листками, звітами, методичною літературою. У випадку використання певної інформації з літератури, обов'язкове посилання в тексті на джерело.

Посилання на джерела оформляються у квадратних дужках. Посилання містить номер джерела, під яким воно знаходиться в списку літератури, наприклад [14].

При посиланні на стандарти вказують лише їх позначення, наприклад, ДСТУ 2240-93.

2.11. Список використаних джерел

Всі джерела розміщують у алфавітному порядку і нумерують арабськими цифрами. Джерело, на яке посилаються в тексті, позначають тим порядковим номером, яким воно записано в списку використаної літератури.

Про кожне джерело подаються наступні відомості: прізвище та ініціали автора (якщо підручник чи посібник має декілька авторів, то їх прізвища перераховуються за таким порядком, у якому вони зазначені; повна і точна назва підручника, посібника; дані про повторне видання; назва міста видання в називному відмінку; назва видавництва (без лапок); рік видання (без скорочення "р"). Кожна група відомостей відокремлюється одна від однієї знаками крапка і тире (. -).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (авторів), то запис даних починають з назви підручника, посібника, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, а решта елементів за прізвищем редактора.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати прізвище та ініціали автора статті, заголовок статті, після якого йде повна назва джерел (підручника, посібника, збірника праць), у якому знаходиться стаття за викладеними вище правилами, а для журналу - назва, рік випуску, номер журналу та вказуються сторінки, на яких розміщена стаття.

2.12. Додатки

Додатки оформляються як продовження роботи на її наступних сторінках. У тексті роботи на всі додатки повинні бути посилання. Розміщувати додатки слід в порядку посилання на них у тексті.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої, симетрично відносно тексту сторінки.

Над заголовком посередині рядка друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Згідно з ДСТУ 3008-95 додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, позначаючи з літери А, за винятком Г, Є, З, І, І, Й, О, X, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б. У випадку необхідності поділу додатка на розділи, підрозділи їх нумерують у межах кожного додатку, розділяючи літеру з цифрою крапкою. Наприклад: А.З - третій розділ дод. А.

Додатками можуть бути: графічний матеріал; таблиці, що доповнюють основний текст; формули і розрахунки; фотографії, опис приладів і комп'ютерних програм, що використовувалися в роботі; довідковий матеріал.

Додатки повинні мати спільну з основним текстом наскрізну нумерацію сторінок.