Тема: побудова дерева цілей та організаційної структури для екологічної програми

Мета: ознайомитись з методологією та методикою побудови цільової та

організаційної структур екологічної програми.

Завдання:

1) побудувати дерево цілей для обраної стратегії розв’язання екологічної

проблеми;

2) обґрунтувати організаційну структуру керівної системи, адекватну цільовій структурі запланованої екологічної програми.

Теоретична підготовка

Цілепокладання є одним із найбільш складних і відповідальних етапів планування. Як вже зазначалось, результатом виконання цієї управлінської функції має бути піраміда планування, представлена або в текстовій (у вигляді багаторівневого списку) або в графічній (у вигляді так званого дерева цілей) формі. Графічне – у вигляді дерева цілей – представлення піраміди планування є зручним, коли немає необхідності подавати поряд із самими цілями іншу, додаткову інформацію (нормативно-правові підстави, відповідальних за виконання осіб тощо).

Основними рівнями дерева цілей є місія, стратегічні цілі, тактичні цілі та завдання. Кожен наступний рівень є конкретизацією попереднього.

Екологічна місія відображає найбільш узагальнені концептуальні засади здійснюваної діяльності та відповідає на питання: "Заради кого та чого реалізовуватиметься програма?". Слід пам’ятати, що екологічне цілепокладання є невід’ємною складовою планування сталого розвитку, а, відтак, екологічна місія має узгоджуватись із соціальною та економічною місіями – в протилежному випадку все дерево екологічних цілей має великі шанси лишитися на папері.

Прикладами екологічних місій можуть бути:

забезпечення екологічної справедливості;

додержання екологічної доцільності;

економічна ефективність екологічної діяльності;

екологічне лідерство тощо.

Екологічні цілі описують основні напрями програмної діяльності з досягнення місії. Ознаками цілей є:

їх узгодженість із місією та взаємопов’язаність між собою;

конкретність;

зрозумілість для всіх суб’єктів управлінського процесу;

вимірюваність;

досяжність (підкріплення ресурсами) тощо.

Екологічні цілі в жодному разі не можна заміняти (свідомо чи несвідомо)

екологічними бажаннями – напрямами діяльності, які неможливо або в принципі виконати, або оцінити ступінь виконання.

Ступінь досягнення цілей кількісно оцінюють в тих випадках, коли це

вбачається практично можливим. Зазвичай стратегічні цілі формулюють без зазначення кількісних показників і строків їх досягнення, а на рівні тактичних цілей очікувані результати подають досить докладно.

Екологічні завдання конкретизують екологічні цілі на певних етапах їх реалізації, тому їх формулюють якомога точніше – із зазначенням максимально точної, кількісної інформації.

Відповідно до впорядкованих у той чи інший спосіб екологічних завдань впорядковують і повноваження відповідальних за їх виконання осіб чи організацій, створюючи організаційну структуру програми. Організаційна структура не обов’язково повинна точно відтворювати дерево цілей.

Нетривіальність процесу розробки організаційної структури полягає в тому, що вона має задовольняти дві вимоги, які нерідко суперечать одна одній:

забезпечувати якомога чітку ієрархію – аби уникнути ситуацій, коли в тієї чи іншої структурної одиниці існують декілька начальників;

забезпечити якомога раціональний розподіл повноваження між окремими виконавцями – аби уникнути дублювання функціональних обов’язків.

Крайніми, граничними варіантами є лінійна та функціональна організаційні структури, орієнтовані відповідно на першу та другу вимогу. Реальні організаційні структури поєднують ознаки як лінійної, так і функціональної структур: поряд із однозначно підпорядкованими виконавцями можуть існувати виконавці, підпорядковані не тільки очільнику організації, а й керівнику відповідного функціонального підрозділу вищої за рівнем ієрархії організації.

Наприклад, керівники відділів природних ресурсів Державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в областях підпорядковуються, з одного боку, начальникам своїх управлінь, а, іншого, – голові департаменту природних ресурсів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Методичні рекомендації

1. Розділіть аркуш паперу на дві половини: на одній Ви будуватимете дерево цілей, а на другій – організаційну структуру.

2 . На першому рівні дерева цілей сформулюйте місію розроблюваної програми.

3. Побудуйте древо цілей для стратегії, обраної Вами чи Вашою групою в попередній роботі. З огляду на навчальний характер роботи не намагайтесь конкретизувати кожен рівень багатьма підрівнями: цілком прийнятним є дерево цілей, яке міститиме 2-3 стратегічні цілі, 4-9 тактичних цілей і 8-27 завдань. Будуючи дерево, намагайтесь раціонально його розмістити, аби назви цілей не перетинались і не заважали загальному сприйняттю.

4. Розробіть і побудуйте поруч організаційну структуру програми (аналогічно, у вигляді дерева), яка б якомога краще забезпечувала виконання поставлених цілей. Критерієм обрання організаційної структури може бути, наприклад, наявність схожих задач у межах різних тактичних цілей: в цьому випадку доцільно передбачити спеціалізовані функціональні підрозділи.

Визнайте, до якого типу: лінійної чи функціональної, – є ближчою розроблена Вами організаційна структура.

5. Порівняйте розроблені Вами дерево цілей та організаційну структуру. Поясніть, чим зумовлена невідповідність між ними.

Запитання для самоконтролю

1. Про що може свідчити часта зміна стратегічних цілей?

2. Який сенс має донесення до відома кожного з учасників управлінського процесу не тільки задач, які той безпосередньо має виконувати, а й місії та стратегічних цілей всієї діяльності?

3. Які переваги та недоліки мають лінійна та функціональна організаційні структури? У яких випадках вони є доречними в "чистому" вигляді?

Література:

1. Виханский О. С. Менеджмент : Учебник для студентов вузов, обучающихся по эконом. направлениям и специальностям / О. С. Виханский,

А. И. Наумов. – 3-е изд. – М. : Экономистъ : Гардарики, 2003. – 527 с. –

(disciplinae).

2. Екологічне управління : Підручник для студ. екол. спец. вищ. навч. закл. / Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О. [та ін.] – К. : Либідь, 2004. – 432 с.

3. Залесский Л. Б. Экологичекий менеджмент : Учеб. пособие для студентов вузов / Л. Б. Залесский. – М. : Юнити, 2004. – 219, [1] с. – (Oikos).

Практичне заняття № 4