Змістовий модуль ііі. Стратегія фінансового менеджменту

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

9.1. Місце ризику в господарській діяльності підприємства.

9.2. Зони ризику. Побудова кривої ризику.

9.3. Методи оцінки ризику.

9.4. Співвідношення ризику і доходу. Способи мінімізації ризику.

9.1. Місце ризику в господарській діяльності підприємства.

При адміністративно-командній системі умови господарської діяльності підприємств визначалися вищестоящими державними органами. Підприємствам централізовано доводилися обсяг виробництва на п'ятирічку, прикріплювалися постачальники і споживачі. Це дозволяло заздалегідь розрахувати основні показники фінансово-господарської діяльності: обсяг продаж, виторг, доходи, прибуток.

Не можна сказати, що в адміністративно-командній економіці не мав місце ризик. Однак він був пов'язаний, як правило, з такими причинами, як невиконання державного замовлення, порушення договорів постачання, незабезпеченість транспортом і т.п. Відповідальність за всі зазначені безладдя можна було перекласти на вищестоящу організацію, а втрати від їх впливу на фінансові результати підприємств - на міністерські фонди. Інша справа в ринковій економіці. Тут держава не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємств, тому наслідки ризику лягають безпосередньо на самого підприємця.

З давніх часів ризик вважається одним з факторів формування доходу. Більш того, існувала думка про те, що доход (чи частина його) являє собою винагороду за готовність ризикувати.

Сучасну фінансово-господарську діяльність важко уявити без ризику. Посилення ризику - це не що інше, як зворотний бік самостійності підприємництва, своєрідна плата за неї. (Відзначимо, що наявна економічна самостійність ще дуже далека від тієї самостійності, що потрібна для нормальної ринкової економіки) .

Як відомо, ринок припускає розвиток конкуренції, а для того, щоб підприємство було конкурентоспроможним, йому треба впроваджувати нові технології, робити різноманітні фінансові операції, що, безумовно, підсилює ризик.

У цій ситуації варто не боятися й іти від ризику взагалі, а передбачати і знижувати його до мінімального рівня.

Перш ніж зробити ту чи іншу фінансову операцію, треба спрогнозувати її економічну доцільність, рівень ризику і не переходити за припустимі його межі.

За джерелом виникнення прийнято розрізняти ризик:

а) власне господарський;

б) зв'язаний з особистістю людини;

в) обумовлений природними факторами.

За причиною виникнення ризик може бути наслідком:

а) невизначеності майбутнього;

б) непередбачуваності поводження партнерів;

в) недоліку інформації.

При оцінці ризику головне місце належить аналізу можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності.

Тут маються на увазі не об'єктивні витрати ресурсів у процесі роботи підприємства, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення діяльності від визначеного порядку.

У той же час необхідно враховувати, що випадковий розвиток подій може приводити до збільшення витрат одного виду ресурсів і зниженню витрат іншого виду.

Тому випадкові події можуть впливати на кінцеві результати господарської діяльності, тобто мати несприятливі і сприятливі наслідки. При оцінці ризику слід в однаковій мірі враховувати і ті й інші.

Таким чином, при визначенні можливих сумарних втрат необхідно віднімати від розрахункових втрат супровідний їх виграш.

Усі втрати, що мають місце в господарській діяльності підприємства, можна розділити на такі групи:

а) матеріальні,

б) фінансові,

в) втрати часу,

г) трудові,

д) спеціальні види втрат.

Зупинимося більш докладно на кожному з них.

Так, матеріальні види втрат виявляються в непередбачених проектом додаткових витратах чи прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії і т.д.

Матеріальні втрати можна вимірити у фізичних одиницях ваги, обсягу, площі й ін. Однак звести воєдино втрати, вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною не представляється можливим. Тому практично неминуче числення втрат у вартісному вираженні, тобто в грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірі переводяться у вартісні виміри шляхом множення на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу. Маючи оцінку втрат по кожному з окремих видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні, можна звести їх воєдино.

Трудові втрати представляють втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-днях або просто в годинах робочого часу. Переклад трудових втрат у вартісне, грошове вираження здійснюється шляхом множення трудогодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, зв'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів і цінних паперів. Крім того, фінансові втрати можуть бути при недоодержанні або неотриманні грошей з передбачених джерел при не поверненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виторгу внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу національної валюти, додатковим до узаконеного вилучення коштів підприємств у державний бюджет.

матеріальні фінансові втрати часу трудові спеціальні специфічні

визначальні побічні

втрати втрати

Рис. 9.1. Види втрат у господарській діяльності підприємства.

Поряд з остаточними, безповоротними втратами можуть бути і тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею засобів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях запізнювання в одержанні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісний вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутку здатні приводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат дуже важко визначити в кількісному і тим більше у вартісному вираженні, тому що вони виходять далеко за рамки діяльності підприємства, несприятливо впливають на соціальні процеси в суспільстві.

До специфічних видів втрат можна віднести втрати від впливу непередбачених політичних факторів. Такі втрати породжують політичний ризик. Він виявляється у формі несподіваних, обумовлених політичними розуміннями і подіями змін умов господарської діяльності, що створюють несприятливий для підприємств фон і тим самим здатні привести до підвищення витрат ресурсів і втрат прибутку.

Типовим джерелом такого ризику є збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація форм і відносин власності, відчуження майна і коштів за політичними мотивами. Величину можливих втрат і обумовлену ними ступінь ризику в цьому випадку важко передбачати на рівні підприємства. Тут просліджується залежність від макроекономічної стабілізації суспільства.

Досить близькі по непередбачуваності втрати, обумовлені стихійними лихами, а також злодійством, що, на жаль, мають місце в сучасній дійсності.

Дуже специфічні можливі "втрати", викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих факторів величини очікуваних значень прибутку і доходу від здійснюваного проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижче, то різниця невільно сприймається як втрати. Хоча в дійсності, якби номінальні значення прибутку (доходу) були визначені коректно, то погроза таких втрат була б зведена до мінімуму. Але коли завищення розрахункового прибутку відбулося, то його "недобір" свідомо буде вважатися збитком, і ризик подібних втрат існує.

Особливе місце займають втрати підприємств, обумовлені несумлінністю або неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обманутим в угоді або зштовхнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, досить реальний.

Аналізуючи перераховані види втрат, необхідно розділити ймовірні втрати на визначальні і побічні, виходячи із самої загальної оцінки їх величини.

При визначенні підприємницького ризику побічні втрати можуть бути виключені в кількісній оцінці рівня ризику. Якщо який-небудь вид втрат по імовірності або по величині „придушує” інші, то при кількісній оцінці рівня ризику в розрахунок можна приймати тільки цей вид втрат.

Виходячи з можливих втрат у діяльності підприємства, можна виділити 3 основні види підприємницького ризику: виробничий, комерційний, фінансовий.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг, із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Серед найбільш важливих причин виникнення виробничого ризику - можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних і інших витрат, сплата підвищених відрахувань і податків і т.д.

Комерційний ризик - це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених чи закуплених підприємством.

Причини комерційного ризику:

- зниження обсягу реалізації внаслідок зміни чи кон'юнктури інших зобов'язань;

- непередбачене зниження закупівель;

- втрати товару в процесі звертання;

- підвищення витрат звертання.

Фінансовий ризик - це ризик, який виникає в сфері відносин підприємства з банками й іншими фінансовими інститутами.

Фінансовий ризик діяльності підприємства вимірюється найчастіше відношенням позикових засобів до власних.

Наприклад, чим вище відношення позикових засобів підприємства до власних, тим в більшому ступені це підприємство залежить у своїй діяльності від кредитів, тим більше і фінансовий ризик. Це пов'язано з тим, що припинення кредитування або жорсткість умов кредиту може викликати зупинку виробництва і відсутність сировини, матеріалів і ін.

Фінансові ризики є частиною комерційних ризиків. Вони зв'язані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум чи їх недоодержанням. Ризики поділяються на два види: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання збитку або нульового результату.

Спекулятивні ризики виражаються в імовірності одержати як позитивний, так і негативний результат.

Фінансові ризики найчастіше є спекулятивними, тому що в результаті здійснення операцій можливі два типи результату: доход або збиток.

До фінансових ризиків відносяться: кредитний, процентний, валютний, ризик упущеної фінансової вигоди.

Кредитні ризики - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредитору.

Процентний ризик - небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті підвищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах.

Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, у тому числі національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (не одержаний прибуток) в результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) чи зупинки господарської діяльності.

Треба відзначити, що в обов'язки фінансового менеджера входить прагнення до зниження всіх видів підприємницького ризику, тому що між різними аспектами діяльності підприємства існує тісний зв'язок.