Юліан Бачинський

Праця Юліана Бачинського «Україна irredenta», яка, без перебільшення, є етапним явищем в розвитку ідеї державної самостійності в українській правовій та політичній думці, загалом також виникла під впливом тієї ж таки німецькомовної марксистської, соціалістичної літератури. Її поява стала могутнім поштовхом до подальшого розвитку ідеї державної самостійності України. Вплив ідей Ю. Бачинського на українське студентство є особливо важливим, оскільки, вже в резолюції згаданого віча підкреслювалося, що здобуття державної незалежності є загальнонаціональне завдання й ідеї самостійної України базуються на праві кожного народу на власну державу як оптимальну форму організації буття нації.

В цілому ж після проголошення ідеї державної самостійності в «Україні irredent-i» вона набуває все більшого поширення та нових прихильників. Поява «України irredent-и» не є випадковістю, так само, як і обґрунтування ідеї державної самостійності України на нових теоретичних засадах не є виключно виявом ініціативи Юліана Бачинського. Це, більшою мірою, результат розвитку українського суспільства, тих головних ідей, які були визначальними в другій половині XIX століття. Проте вплив Ю. Бачинського на розвиток української правової та політичної думки в цілому, його внесок в розвиток ідеї державної самостійності зокрема, полягає також в тому, що він не зупинився на ідеях висунутих К. Марксом в 40 – 60-х роках XIX століття, намагаючись їх сліпо і некритично накинути українському суспільству. Він пішов значно далі, осмисливши українську дійсність з позицій історичного матеріалізму та визначивши значення класової боротьби, соціальних суперечностей в процесі суспільного розвитку, врахував, до певної міри, той досвід, який був здобутий тими ж європейськими марксистами в 70 – 80-х роках XIX століття.

Визнавши ціллю всієї політичної діяльності всіх українських сил здобуття державної самостійності, Ю. Бачинський дає глибокий аналіз шляхів та етапів досягнення цієї цілі. Цей аналіз дає можливість переконатися в тому, що ідея державної самостійності була для Ю. Бачинського не якоюсь утопічною мрією, яку важко, або й неможливо зреалізувати, а метою, до якої веде хоча і важкий, довгий і клопіткий, але зовсім реальний шлях.

Важливе місце в концепції Ю. Бачинського займає поняття національної держави, її ролі та значення в суспільному прогресі. Перш за все він підкреслює, що національний принцип утворення держав є визначальним після упадку станової, феодальної держави. Національна держава, об`єднання нації в єдину політичну єдність в процесі суспільного розвитку «стає ся впрост, – як підкреслював Ю. Бачинський, – желізною уже конечностю» [1, с. 111]. В той же час він чітко підкреслює політичний чинник у формуванні національної держави, Надзвичайно важливою є ідея Ю. Бачинського, ідея, яку пізніще підтримує і обґрунтовує В. Липинський, ідея здобуття української державності як спільної справи всіх жителів української землі.

Володимир Старосольський

Володимир Старосольський і справді є однією з найяскравіших постатей української юридичної науки першої половини ХХ ст. Саме під його керівництвом 14 липня 1900 року у Львові відбулося віче української студентської молоді, на якому було прийнята резолюція, яка ознаменувала перелом в українському суспільно-політичному русі, в масовій свідомості українського народу щодо проблеми української державності. Суть цього перелому полягала в тому, що «справа «самостійної України» перейшла вже із сфери мрій в обсяг життя і боротьби».

Справжнє визнання В. Старосольського як адвоката прийшло до нього під час процесу над М. Січинським, який 12 квітня 1908 р. здійснив замах на намісника Галичини А. Потоцького. Не зважаючи на те, що він був наймолодшим та найменш досвідченим серед усіх оборонців М. Січинського, якого крім В. Старосольського захищали такі відомі українські адвокати як Т. Окуневський, С. Голубович, В. Загайкевич, К. Левицький, він активно та самостійно виступив на процесі.

В 1939 році, після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною, В. Старосольський впродовж двох років працює професором юридичного факультету Львівського державного університету.

Навчаючись на правничому факультеті Віденського університету, У середовищі студентського товариства «Січ» розпочинає свою громадсько-політичну діяльність В. Старосольський. 6 лютого 1899 р. на загальних зборах товариства його було обрано заступником голови, а через декілька місяців - головою товариства «Січ» на літній семестр .

Особливе місце в громадсько-політичній діяльності В. Старосольського посідає його діяльність в організації січового стрілецтва.