Яків Головацький

Аналіз правових поглядів Якова Головацького складає певну проблему з огляду на відсутність у вченого спеціальних правничих розвідок чи політичних праць.

Яків Головацький звертає увагу на той факт, що народ, а не окремий стан чи верства є суб’єктом історичного процесу. При цьому він підкреслював, що кожен народ має свій особливий облік (в оригіналі - наличьє, фізіономія), свої особливі моральні та фізичні властивості, живе своїм особливим життям. Важливим аспектом політичних та правових поглядів Якова Головацького є осмислення ним державного минулого українського народу, підкреслення важливості державницьких традицій для всіх аспектів становлення і розвитку українського народу на сучасному етапі.

в своєму виступі на Соборі руських вчених Яків Головацький підкреслював, що український народ є найбагатший між усіма слов’янськими народами у відношенні пам’ятників словесності.

Розвиток української юридичної науки в цілому і правничої термінології зокрема пішов іншим шляхом. Основою їх розвитку стали термінологія, вироблена мовами імперій, між якими були розділені українські землі, тобто термінологія російська і німецька. Проте і сьогодні ідея Головацького про необхідність використання здобутків попередніх поколінь українського народу, починаючи від найдавніших часів, не втратила своєї актуальності.

Іван Франко

Він не був фаховим юристом та теоретиком права. Проте:

а) мав зацікавлення правом, про що може свідчити, зокрема, той факт, що Іван Франко планує вступити на юридичний факультет Віденського університету, про що пише в своєму листі до М.Павлика з Нагуєвичів у липні 1880 р. (1, 106). І тільки брак коштів не дав йому можливості зреалізувати свій намір ні у Віденському, ні у Львівському університетах [1, 113, 115];

б) починаючи з двадцятидвохрічного віку Іванові Франку довелося зіткнутися з репресивною державною машиною Австрійської монархії.

в) як журналіст брав участь і готував ґрунтовні репортажі

г) неодноразово сам виступав на захист своїх прав правовими засобами, представляв інтереси інших осіб.

д) проблеми права і держави посідають в творчості Івана Франка хоча й не першорядне, але доволі значне місце. Це однаковою мірою стосується як наукових та публіцистичних праць, так і художніх творів – прозових і поетичних.

Конституція та конституціоналізм більшою чи меншою мірою є предметом зацікавлення Івана Франка протягом всієї його творчої діяльності. Можна виділити ряд аспектів даної проблематики, які знайшли своє осмислення в його творчості. Ключовими є три наступні. Перший – це розуміння сутності конституціоналізму як визначальної характеристики сучасної держави, що приходить на зміну держави станової, феодальної. Другий – це поняття та характеристика конституційного законодавства, зокрема тогочасної австрійської конституції. Третій – характеристика держави та перспектив її розвитку.

Поява конституціоналізму, який, на думку мислителя, є, по суті, ознакою сучасної держави, пов’язана з переходом від феодалізму до капіталізму в економічних відносинах, зміною станового суспільства на суспільство юридично (формально) рівних громадян. Пізніше в праці «На склоні віку. Розмова вночі перед новим роком 1901» (1900) він зазначає, що власне конституціоналізм, право стали механізмом вирішення економічних проблем в суспільстві, усунення суперечностей між різними соціальними групами.