1. Культура в житті суспільства.

Людина створила культуру, а культура людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура це не тільки все те що створено руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях , у становленні один до одного , до праці, до мови.

Культура, як суспільство є складним цілим, що включає в себе знання, вірування, мистецтво, моральність, право, звичаї, набуті людиною як членом суспільства.

2. Витоки і розвиток укр. Культури

На території сучасної України археологами знайдені залишки численних культур, що охоплюють весь історичний період розвитку людства.

Періоди – палеоліту, мезоліту, неоліту. Залізна доба на тер. України представлена Черняхівською культурою, а мідна доба - Трипільською, та ямною культурами.

Існує декілька гіпотез етногенезу :

• Теорія» споконвічності» українці існують стільки скільки взагалі існує людина сучасного типу 30-40тис, до 2-3 млн років.

• Теорія автохтонності

• Теорія « єдності колиски»

• Теорія « незалежного розвитку окремих східнослов’янських народів».

Виходячи з історичних факторів, слід зазначити що укр. Культура завжди розвивалася та функціонувала як єдине ціле переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, соціальні, конфесійні й тому подібні перепони.

Кожна нова епоха переосмислює обрій і зміст укр. Культ в обширах великого історичного часу.

3. Європейське коріння української культури.

Вследствие трудностей исторического пути Украины (монголо-татарское завоевание в XIII веке, польско-литовская экспансия в XIV—XVI веках, зависимость от Российской и Австрийской империй в XIX—ХХ веках) в отечественной традиции народная культура сыграла исключительную роль. Это произошло, так как в XVI веке, когда феодально-боярская знать приняла католичество и польскую культуру, и к концу XVIII века, когда верх казацкой старшины был русифицирован, украинское общество развивалось в значительной мере без полноценной национальной культурной элиты.

Истинными творцами и носителями культуры продолжали оставаться широкие массы общества — крестьяне, казаки, ремесленники. Украинская культура на протяжении длительных периодов своей истории развивалась как народная.

В течение длительного времени много талантливых людей, которые родились и выросли на Украине, затем покидали её, связывали свою дальнейшую жизнь и творчество с русской, польской и другими культурами. Кроме того, прогресс в области естественных наук был выражен слабее, чем в гуманитарной.

Вместе с тем, самобытная и старинная система образования, которая достигла своего расцвета во время Казачества и обеспечила практически сплошную грамотность населения, давняя традиция книгописания, ориентированность на ведущие центры Европы, в частности на византийские культурные традиции, роль Украины-Руси как центра христианства в восточнославянском мире, а также как центра наук и высшего образования благодаря развитой сети коллегиумов, Острожской и Киево-Могилянской академии; меценатство и государственная поддержка культуры рядом выдающихся государственников — Константином Острожским, Петром Конашевичем-Сагайдачным, Иваном Мазепой и др. — всё это позволило поднять украинскую культуру на мировой уровень, создать ряд классических шедевров в области книгопечатания, архитектуры, литературы, достичь значительных успехов в науке.

В IX веке в Восточной Европе возникло монархическое государство Русь, центром которого стал Киев. Основой культуры Руси стала самобытная культура восточнославянских племён. На момент её возникновения в хозяйственном укладе славян давно уже преобладало земледелие, важными промыслами стали скотоводство, охота, рыболовство и бортничество. Достаточно высокого уровня достигло к Х веку и ремесло — изготавливались изделия из железа и цветных металлов, развивались гончарное дело, ткачество, выделка и обработка кожи, резьба на камнях и дереве.

Рубежным событием стало принятие христианства, которое приходило на смену языческим верованиям русских племён, и было официально принято Владимиром Великим в 988 году. Важными стали влияния Византийской культуры, в частности распространился византийский стиль в архитектуре, в духовной музыке распространился знаменный распев.

4. Трипільська культура на території України.

Трипільська культура, культура Кукуте́ні (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́ні-Трипі́лля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість — понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Над Трипільська культура, культура Кукуте́ні (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́ні - Трипі́лля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км ². У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість — понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об'єднання племен. бужі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об'єднання племен.

Племена Трипільської культури жили у поселеннях, забудованих дерев'яно-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одним чи кількома концентричними колами. В основному це були родові або племінні тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб. Будівлі являли собою чотирикутники правильної форми. У землю вбивали дубові стовпи, між якими плели стіни з хмизу, котрий вимащували глиною, зверху накривали соломою чи очеретом. Дах був двосхилий, з отвором для диму, долівку мазали глиною, посеред хати стояла велика піч, біля якої розташовували лежанки з випаленої глини. Стіни і піч іноді розмальовували.

В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини. Основним заняттям трипільців було землеробство.

Трипільці розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, а також свиней та частково коней. Серед ремесел значного розвитку досягли чинбарство, кушнірство, прядіння, ткацтво. Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді, освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Дуже високого технічного та художнього рівня досягло керамічне виробництво. Знайдено чимало глиняних жіночих фігурок, створення яких пов'язували з релігійним культом.

Знайдено чимало глиняних жіночих фігурок, створення яких пов'язували з релігійним культом.