Програма “Точка зору”: інтерв’ю із колишнім (2002-2006) Головою Верховної Ради України Володимиром Михайловичем Литвиним

29.01.2007 р.

Олександр Бондаренко: Добрий вечір, це “Точка зору” і я Олександр Бондаренко. Коли в Україна різні гілки влади зможуть знайти порозуміння? Як складеться доля Закону про Кабінет міністрів? Та хто в українській владі буде найвпливовішим? Про це говоритимемо з нашим гостем – це колишній Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Добрий вечір!

В.М. Литвин: Доброго здоров’я!

П.: Остання новина – дуже найсвіжіша і, відповідно, найгарячіша – Голова Верховної Ради Олександр Мороз оприлюднив Закон про Кабінет міністрів. Він з’явився на парламентському сайті. Ваша оцінка? Чи можемо ми вже вважати, що в Україні є Закон про кабінет міністрів?

В.: Ну, цілком очевидно, що де-юре в Україні немає Закону про Кабінет міністрів, оскільки офіційне оприлюднення має відбутися в “Голосі України”, “Урядовому кур’єрі” або в офіційному виданні Верховної Ради України. Відтак, говорити про те, що офіційне оприлюднення відбулося, я думаю, що це – політичний підтекст має і в чому він полягає, на мою думку. Перше: цілком очевидно, що антикризова коаліція засвідчила, що *перемовини з Президентом щодо удосконалення Закону можуть вестися лише після того, як Закон набере чинності. Друге: цілком очевидно, що Голова Верховної Ради шукав вихід із ситуації, коли з одного боку іде тиск від Президента, його структур, і аналогічний тиск відбувається з боку уряду і антикризової коаліції. Тому прийняте таке паліативне рішення розмістити Закон на сайті, хоча цілком очевидно, що після того, коли вето на Закон про Кабінет міністрів було подолано і Закон було скеровано на підпис до Президента України, його потрібно було розмістити на сайті Верховної Ради України. Я думаю, це спроба Голови Верховної Ради відбити тиск з одного і з іншого боку і водночас не приймати остаточне рішення, не опубліковувати цей Закон в офіційних виданнях з тим, щоб він не набрав чинності. Бо це тягне за собою відповідні політичні наслідки, це тягне за собою різного роду як внутрішні *розборки, так і негативні оцінки з боку міжнародних організацій.

П.: А у цьому конфлікту навколо Закону про Кабінет міністрів чия позиція Вам ближча – позиція Президента, чи позиція антикризової коаліції?

В.: Ви знаєте, я думаю, що мені тут ближча точка зору об’єктивності. Справа в тім, що і Президент, і Прем’єр-міністр, і Голова Верховної Ради визнають, що фактично через Закон про Кабінет міністрів було підправлено ряд статей Конституції. Фактично за великим рахунком ми можемо говорити, що відбувся другий етап політичної реформи неконституційного змісту. Оскільки і Президент, і Прем’єр-міністр, і Голова Верховної Ради говорять про наявність неузгодженостей, то очевидно, що потрібно було би прийняти рішення, тобто врахувати ряд пропозицій, які б привели Закон про Кабінет міністрів у відповідність до Конституції. І це зняло б протистояння, бо тоді Президент міг би сказати: “Я політично Закон не сприймаю, але у мене немає права його надалі *ветувати, блокувати реалізацію цього Закону. А так ми бачимо спробу “підігнати” Конституцію через Закон про Кабінет міністрів під особу. Це, доречи, задавнена українська хвороба.

П.: Ви бачите якийсь спосіб як можна мирним шляхом зараз владнати цю проблему?

В.: Не можна вже мирним шляхом вирішити цю проблему, оскільки існує недовіра між головними учасниками цієї політичної гри і цілком очевидно, що, якби, скажімо, були внесені зміни до вже проголосованого закону через подолання вето і були внесені ті зміни, на яких наполягає Президент, ну не всі, принаймні, а частина, і цей Закон було скеровано на підпис до Президента України, він міг би його *заветувати, виходячи з того, що Закон прийнято в новій редакції. І знову продовжилась би ця суперечка. Сьогодні єдиний шлях залишають для Президента – це вносити зміни до Закону, який набере чинності після його опублікування відповідно до встановлених вимог. Закрили шлях, фактично, для переговорів члени антикризової коаліції і Верховна Рада з Президентом України з цього питання.

П.: Тобто вони поставили ультиматум?

В.: Це не ультиматум, це є свідчення того, що сьогодні і Верховна рада в особі антикризової коаліції, і Кабінет міністрів активно освоюють владне поле з урахуванням нововведень до Конституції України і ідуть також на продовження фактично політичної реформи відповідно через прийняття Закону про Кабінет міністрів України.

П.: А загалом, хто винен у цій кризі влади в Україні? Ви погоджуєтесь, що причина також є в тому, що це – недосконала політична реформа?

В.: Ви знаєте, винні ми всі! По суті справи тут можна поставити провину суспільства, яке захотіло мати таку владу, а влада така, яку заслуговує народ. Бо можна було б звинувачувати Верховну Раду, можна було б звинувачувати Президента, можна було б звинувачувати уряд. Але я думаю – це буде доволі необ’єктивна оцінка. Окрім того, давайте будемо відверті, що сьогодні очікування, які покладалися на Президента України, в силу різних обставин – і об’єктивних, і суб’єктивних – вони не реалізовані, а відтак, ми сьогодні бачимо цілком закономірний провал рейтингу Президента України, а це дозволяє і Верховній Раді, і Кабінету міністрів діяти з урахуванням цього чинника. Якби рейтинг Президента складав такий відсоток, який він мав після президентських виборів, я не думаю, що і уряд, і Верховна Рада замахувались би на повноваження Президента України. А тут ідеться про те, що відбирається ряд повноважень у Глави держави.

П.: А наскільки, на Вашу думку, такий розвиток подій був прогнозованим ще під час підписання Універсалу?

В.: Він був прогнозований, цілком був очевидний, оскільки підписання Універсалу звелось до того, що Президент задекларував свої позиції, *заманіфестував своє бачення процесів в українському суспільстві, а для Верховної Ради потрібно було одне, тобто для антикризової коаліції, – щоб Президент погодився з пропозиціями антикризової коаліції і вніс кандидатуру Віктора Януковича на посаду Прем’єр-міністра України. Було цілком очевидним, що ці домовленості будуть зруйновані, як і всі попередні домовленості. Згадаймо Меморандум про порозуміння, згадаймо угоду, яку підписував Президент в свій час, Віктор Янукович як лідер Партії регіонів, а також Юрій Єхануров як виконувач обов’язки Прем’єр-міністра. У нас найбільш довготривалим елементом домовленостей є чорнило, яким підписуються угоди.

П.: На Вашу думку, хто потрібен Україні більше – сильний Президент, сильний Прем’єр чи сильна Верховна Рада?

В.: Україні потрібні передбачуваність і взаємодія гілок влади на основі ефективної системи стримування і противаг. Тим більше, що нам потрібно приймати надзвичайно складні рішення, непопулярні рішення і тут потрібно брати взаємну відповідальність і Президентові, і Верховній Раді, і Кабінету міністрів України. Поки що ми спостерігаємо тенденцію, яку я можу охарактеризувати як “керований хаос”, бо цілком очевидно, що закриваються сьогодні будь-які передумови для круглого столу, оскільки Президент сказав, які передумови він бачить для його проведення і водночас отримав симетричну відповідь відносно Закону про Кабінет міністрів України ... через Закон про Кабінет міністрів України.

П.: Тобто круглий стіл, на Вашу думку, вже не відбудеться.

В.: Я думаю, що він відбудеться, бо політикам потрібно говорити для того, щоб мовчала вулиця. Але це має бути, на мій погляд, надзвичайно принципова розмова не довкола того, у кого буде більше повноважень, а довкола того, в якому ж стані перебуває Україна і що потрібно для України, які завдання потрібно вирішувати – і під це підводити повноваження. Бо, якщо, скажімо, антикризова коаліція і уряд беруть на себе всю повноту відповідальності, то Президент повинен *заманіфестувати соціальні стандарти, які мають бути реалізовані в Україні, і контролювати реалізацію цих стандартів через апелювання до людей. Я думаю в цьому плані він знайде підтримку.

П.: На Вашу думку, через політику страждає економіка зараз?

В.: Ні, економіка зараз не страждає з огляду на те, що всі займаються політикою, i не займаються економікою. І коли менше втручаються політики в економіку, то вона працює краще. Більше того, ви розумієте, що сьогодні один за одним слідкують: хто намагається приватизувати те чи інше підприємство, хто намагається, будемо казати простою мовою, вкрасти. А, відтак, – тримають дистанцію від того, щоб щось перекласти з державної кишені у свою. У цьому, можна говорити, є і певний позитив для країни.

П.: Тобто Ви хочете сказати, що таким чином так чи інакше розвивається громадянське суспільство?

В.: Громадянське суспільство не може розвиватися, оскільки люди не мають можливості контролювати владу і, за великим рахунком, оцінки інститутів громадянського суспільства щодо дій влади, щодо дій окремих представників у владі уже не беруться до уваги. На людей просто не звертають уваги і громадська думка не відіграє жодної ролі. Останні приклади щодо тих чи інших ексцесів цьому є підтвердженням.

П.: Ви прихильник Закону про імперативний мандат і, на Вашу думку, Президент його *ветує?

В.: Розумієте, тут потрібно розглядати в загальному контексті цю проблему. Да, це – відкидання України в демократичному розвитку назад. Але скажіть, будь ласка, як реагувати на той “кондовий” закон про вибори на пропорційній основі? Як виходити з того, що, скажімо, у нас у політику іде олігарх і з ним ідуть його водії, охоронці, секретарки? Якщо він хитається в інший бік, вони всі дружно за ним переходять. Або, як сприймати те, що правляча політична партія починає вимагати від депутатів, які належать до інших партій, переходу у правлячу партію, мотивуючи це тим, якщо не буде зроблено такий крок депутатом, на нього чекають різного роду неприємності. Або скажіть, як оцінювати гроші як *проплата за прийняття тих, чи інших рішень, за сформування тих, чи інших союзів і таке інше? Фактів достеменних немає, але всі про них знають. Але, якщо ви скажете, то одразу ж покличуть до суду. Я думаю, це призведе до того, що депутати будуть дисципліновані, будуть триматися того партійного прапора, під яким вони прийшли, і, з другого боку, я думаю зменшиться потік домовленостей щодо голосування або прийняття тих чи інших рішень на основі мотивацій, від яких депутатам інколи важко відмовитися. Я думаю, що цей Закон більше всього потрібен для БЮТ і для “Нашої України”, оскільки там багато бізнесменів, а ви розумієте, що вони хочуть вловити вітер у свої вітрила і діяти так, як хоче влада.

П.: Кілька днів тому Ви говорили про те, що в Україні перемогла контрреволюція. Як, на Вашу думку, далі в зв’язку з такою оцінкою розвиватимуться події?

В.: Я це сказав без знаку “плюс” чи “мінус” бо, якщо виходити з того, що, хоч я і не підтримую цієї тези, що у нас у листопаді-грудні відбулася Помаранчева революція, то цілком логічно, що с прийняттям Закону про Кабінет міністрів України, у нас завершилась контрреволюція, бо у Президента України обмежили повноваження і зробили це, я хотів би підкреслити, легальним шляхом через прийняття відповідного законодавчого акту. А конституційність чи неконституційність цього документа офіційно може визнати виключно Конституційний суд.

П.: Він зможе це зробити в найближчий перспективі?

В.: Його роблять заручником політичного протиборства і цілком очевидно, що Конституційний суд буде поляризуватися, бо там же є люди, там гарні професіонали, видні юристи, але тиск, який іде на них, буде впливати. Вони ж не живуть в якомусь вакуумі, вони дивляться телевізор, вони читають газети, вони чують, що говорять політики.

Олександр Бондаренко: Дякую, Володимире Михайловичу! Нагадаю нашим глядачам, що гість нашої програми був Володимир Литвин, колишній Голова Верховної Ради. Це була програма “Точка зору”. На все добре!

Перший національний телеканал, 01.02.2007,

http://www.1tv.com.ua

Assignment 5. Give Ukrainian words and expressions equivalent to the following English ones from Text 8.3. Compare your options with the keys.

Carne Ross (a former British diplomat); Stephen Sackur (host journalist of the BBC HARDTalk, born 1964, Spilsby, Lincolnshire, UK; earned his BA at Cambridge University, UK, his MA at Harvard University, USA, married to Zina, they have 3 children); insiders; run-up to something; aftermath; descent; disillusionment; BrE, colloq high-flier; to bug the phone; to excise; clearance; Intelligence Service; discouraging; to make a stab at; Foreign Office (the full name – Foreign and Commonwealth Office, FCO, headed by Mrs Margaret Beckett since 2005, the Secretary of Foreign and Commonwealth Office); Lat per se; colloq to have a say; policy making; colloq hang on!; the Official Secrets Act; sensitive area; civil servant; Jeremy Greenstock, Sir; colloq kiss-and-tell; colloq to dawn on somebody; misgiving; UN Security Council (New York, USA); colloq to bust; contingent; State Department (official name – the Department of State, USA, a Foreign office headed by Mrs Condoleezza Rice, the US Secretary of State, who succeeded Mr Colin Powel in 2005); rare vociferous (shouting in a noisy and determined way); sympathetic; reliant; means to deliver weapons of mass destruction; sl crock (lie, rubbish, something that is absurd or ridiculous); deception; unequivocally; testimony; colloq tick off (to make angry); Margaret Beckett; Lord Butler (of Brockwell); cattily; colloq, not polite why on earth?; sit on someone’s hands, WMP (weapons of mass destruction); David Christopher Kelly (an expert of the Parliamentary Foreign Affairs Committee on biological warfare, a former UN weapons inspector in Iraq); colloq con; bookish iconoclast; hypocrisy; catalyst; intervening; road sign and polit sl to make a U-turn; sabbatical; on end; to be on secondment; Sierra Leone; Kosovo; at the end of the day; to point someone’s finger; to elude; colloq stuff; Number 10 (10 Downing Street, London); scrutiny; the House of Commons; colloq to cut out to be; colloq to get caught up emotionally; diplomat for hire; downtrodden, mercenary; non-profit; colloq gamekeeper turned poacher

Assignment 6.

Step 1. Fist Listen to the phonogram of Text 8.3 looking into its transcript.

Step 2. Interpret Text 8.3 into English in a simultaneous mode this time without looking into its transcript. Having done this, rewind the tape at your workstation and listen to the results of your work focusing on your mistakes and thinking of how to improve the quality of your interpretation.

Text 8.3